Адміністрація Буша не мала іншого вибору, окрім як задовольнити вимоги фундаменталістів, оскільки ті мали написати «Біблійні картки» за перший термін. Список їхніх вимог був довгий та містив питання як внутрішньої, так і зовнішньої політики. У внутрішній політиці головними були: заборона абортів, відновлення молитви та читання Біблії в школах, призначення антиабортивних суддів та ін.. Зовнішньополітична програма коренилася в біблійній вірі про те, що кінець світу не за горами й скоро на Близькому Сході відбудеться серія великих і тривалих війн, що призведуть до Армагедонської битви (між арабами та Ізраїлем), яку Ізраїль повинен виграти. (Євангелісти глибоко вірять в кінець світу, описаний в біблійний книзі Апокаліпсис. Вони із нетерпінням очікують Другого пришестя Христа, разом з яким вони хочуть увійти до Царства Божого, яке він побудує в Ізраїлі, а далі воно розшириться на весь світ. В усьому світі буде мир і християнство. Царство Боже стоятиме тисячу років і саме це майбутнє тисячолітнє правління Ісуса відоме під назвою мілленаризм. Той, хто увійде з Ісусом до Божого Царства буде врятований. Однак прихід Ісуса варто чекати приблизно тоді, коли відбудеться Армагедонська битва, а до цього на Близькому Сході будуть численні війни, першою з яких буде довга війна у Вавилоні, сучасний Ірак. Ось чому євангелісти так палко прагнуть підготувати сприятливі для Армагедонської битви умови протягом життя нинішнього покоління – прим. автора) Тому зовнішня політика фундаменталістів зводиться до наступного: збільшення воєнних витрат, контроль над Близьким Сходом задля забезпечення переваги Ізраїля в регіоні, підготовка до битви Армагедону, щоб із настанням Другого пришестя Ісус міг легко встановити Царство Боже в Ізраїлі. Виходить так, що нинішня американська зовнішня політика, як в принципі відповідає коротко- та довготерміновим інтересам, також чудово задовільняє і фундаменталістів. Після 11 вересня слід було всі зусилля зосередити на захопленні Усами бін Ладіна та стримуванні аль Каїди. Якби це успішно було реалізовано, тоді б не було триваючої війни в Іраці й напруга в регіоні не зростала б. Забезпечення умов для миру, впевненості та стабільності на Близькому Сході означають послаблення сил хаосу, безладу та війни, котрі прискорюють процес, який, як віриться, є передумовою битви Армагедону. Однак, відволікання уваги та сил від пошуків бін Ладіна і аль Каїди до вторгнення у Вавилон, сучасний Ірак, виявилося добрим з точки зору біблійних вірувань євангелістів, адже довга війна в Іраці, як це описано в біблійній книзі Апокаліпсису, стане початком іще ширшої, довшої та більш руйнівної війни на Близькому Сході, яка завершиться битвою Армагедону. Десь тоді відбудеться і Друге пришестя Христа. Адміністрація Буша мала власні причини (пошуки зброї масового знищення) для вторгнення до Іраку, але багато християнських фундаменталістів були схильними розглядати це крізь призму власного апокаліптичного бачення майбутнього світу. (Слово «Апокаліпсис» походить від грецького слова αποκαλυψις, що значить відкриття, одкровення. Вчення про Апокаліпсис займає особливе місце в юдейській та християнській вірах. Більша частина цього вчення була написана між 200 р. до н. е та 100 р. н. е.. То були часи, коли обидві релігії існували підпільно чи зазнавали переслідувань з боку римлян. Основні риси вчення про Апокаліпсис такі:
а) Нинішня світова епоха безсумнівно є періодом зла, очолюваного Сатаною, котрий є втіленням зла.
б) … але епоха зла скоро завершиться, буде знищена Богом, який є добрим.
в) Наступна епоха, Царство Боже, у якому правитиме Бог, буде прекрасною, останньою і лише ті, хто був добрим і переслідувався раніше, увійдуть до нього.
Оскільки більшість авторів учення Апокаліпсису жили у період гонінь, тому вдавалися до непрямого способу вираження. Тому апокаліптична література має ряд вторинних рис, таких як: використання псевдонімів, приписування своїх праць поважним людям минулого (пророкам або святим); протиборство ієрархій ангелів і демонів; віра в Бога, який здійснить те, що написано в Біблії; віра в небесне місто і рай на небесах, приготованих для прийдешньої епохи – прим. автора) Тож християнські фундаменталісти радо сприймають початок війни в Іраці, що головно сприяє реалізації передбачень Апокаліпсису, адже вони самі не могли б цьому посприяти, байдуже яким чином.