Рішення про виділення трильйонів доларів, сотень тисяч морських піхотинців, неохопних ресурсів США та союзників в Іраці (через хибні заяви про зброю масового знищення) замість використання їх для затримки справжнього натхненника світового терору, Усами бін Ладіна, є непотрібним для світу та погіршує імідж Америки в світі. Але це задовольняє фундаменталістів та покращує їхнє ставлення до адміністрації Буша. Отож не дивлячись на цю суперечливість логіки (вторгнення до Іраку замість пошуків Усами бін Ладіна) більшість американців підтримують вторгнення до Іраку й продовжують досі підтримувати, не зважаючи на те, що зброя масового знищення в Іраці так і не була знайдена. Однією з головних причин цієї підтримки є те, що сьогодні більшість американців так або інакше пов’язують себе з віруваннями, поділяють наміри та світогляд фундаменталістів, котрі раді прискорити створення умов, які призведуть вкінці-кінців до Другого пришестя Ісуса. З точки зору фундаменталістів, чи буде спійманий та підданий суду бін Ладін, чи не буде, не є настільки важливим, як початок війни у Вавилоні, сучасний Ірак.
Розділ 9. Мілленаризм, Царство Боже та Ізраїль
Як згадувалося раніше, євангелісти вірять у Друге пришестя Христа. Згідно цієї віри Ісус повернеться до цього світу і встановить Царство Боже, перед яким усі схилятимуться діяннями й переконаннями. В цьому Царстві тисячу років будуть панувати мир і процвітання, тому віра в нього зветься мілленаризмом (Від латинського слова mille, що означає тисяча – прим. перекладача). Однак є три різні тлумачення мілленаризму. Коротко їх можна викласти так.
Премілленаризм
Історію можна розділяти на теологічно відмінні ери, останньою з яких буде золотий вік, тисяча років миру на землі. Але до цього фінального періоду миру, світ має пережити еру катаклізмів, яка зветься «кінець часів» і буде ознаменована землетрусами, революціями, війнами та завершиться битвою Армагедону, світовим конфліктом на Близькому Сході. Ці жахливі події викличуть Друге пришестя Христа, який повернеться на початку (тому й премілленаризм) тисячоліття для того, щоб правити на Землі.
Постмілленаризм
Ця версія говорить, що золотий вік мілленаризму триває зараз, оскільки розпочався разом із подіями, що відбувалися на початках церкви. А Друге пришестя відбудеться не на початку золотого віку, а вкінці його (тому й постмілленаризм).
Амілленаризм
У це вірить лиш незначна меншість. Версія говорить, що історія є боротьбою між церквою та злими силами й ця боротьба триватиме вічно, а земне царство не закінчиться настанням буквального Другого пришестя й тисячолітнього золотого віку (тому й амілленаризм).
Тема мілленаризму стала актуальною лише в другій половині 20 століття в зв’язку з ядерною війною і створенням держави Ізраїль. Триваюче загострення арабо-ізраїльського конфлікту на Близькому Сході переконало більшість євангелістів підтримати премілленаризм, який передбачає погіршення світових подій, руйнівні війни, природні лиха та ін.. Премілленаристи вважають Армагедонську битву на Близькому Сході неминучою і такою, що стане знаком очікуваного Другого пришестя. Тож згідно євангельських вірувань та розуміння історії, Ізраїль розглядається як чинник настання подій кінця часів. Усвідомлення цього викликає ентузіазм у християнських фундаменталістів щодо підтримки Ізраїлю й вони міцно стоять за нього лиш по тій причині, що Ізраїль повинен перемогти своїх ворогів, аби стати провісником тисячолітнього миру. І тому, коли справа доходить до формування зовнішньої політики, нові християнські праві вважають американську підтримку Ізраїлю беззаперечно необхідною.
Розділ 10. Погляд мусульманського світу на зовнішню політику США
В західних ліберальних демократіях зовнішня політика країни, як правило, залежить від бачення національних інтересів і визначається як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Аби усвідомити це, варто проаналізувати на прикладі наддержави динаміку цих факторів і цілей. Науковий спосіб такого дослідження зовнішньої політики можна назвати коінтекстуальним підходом і він дає можливість краще зрозуміти політику країни. Термін коінтекстуальний (Англ. Cointextual – прим. перекладача) заснований на контексті (‘co’/context) динаміки коротко- та довготермінового впливу внутрішніх (‘int’/internal) і зовнішніх (‘ext’/external) факторів на політику, звідси й назва. В мусульманському світі дуже часто американську зовнішню політику розуміють як відповідь на зовнішній тиск. І якщо й згадують про фактори внутрішні, то зводять усе до впливу єврейського лобі, ігноруючи таким чином інші фактори, що мають місце в американській ліберально-демократичній системі, зокрема на дебатах і владних іграх. Саме тому ми схильні наголосити на значенні внутрішніх факторів і маємо зрозуміти їхню комплексну динаміку. Навіть будучи маяком прав людини, свободи, рівності й демократії, США продовжували підтримувати расистську систему апартеїду в ПАР через внутрішні чинники, а коли виступили проти неї, то теж під внутрішнім тиском. Розуміння, що дає коінтекстуальний підхід, дозволить не тільки дати адекватну відповідь, а й вжити ефективних активних заходів для захисту та просування власних інтересів при веденні справ зі США.