Уїлфред? — голос у неї був тонкий і ламкий. — Який сюрприз, Уїлфреде. Ти так давно не давав про себе знати. — І Ну чому вона говорить так повільно?
Він був змушений її перервати:
Місіс Келлерман, я мушу поговорити з Орвалом. Це дуже важливо.
Ох, мені дуже шкода. Він неподалік, займається своїми собаками, а ти знаєш, що я не можу його турбувати, коли він займається собаками.
Ви повинні запросити його до телефону. Будь ласка! Повірте мені, це важливо.
Вона мовчала, і він чув її дихання.
Добре, я йому скажу, але не обіцяю, що він підійде. Ти ж знаєш, який він, коли займається собаками.
Тісл почув, як вона поклала слухавку поруч з апаратом, і швидко запалив сигарету. За ті п’ятнадцять років, що він служив поліцейським, він ще жодного разу не впускав арештованого, і в нього не вбивали напарника. Він би із задоволенням розтрощив цьому хлопцеві голову об стіну.
Чому він де зробив? — запитав Тісл у Шинглтона. — Дикість якась. Заблукав у місто невідомо навіщо та за якийсь час із волоцюги став убивцею. Гей, ти в порядку? Зовсім білий. Сядь і опусти голову між колінами.
Я ніколи не бачив, як ріжуть людину. Голт. Чорт забирай, я з ним сьогодні разом обідав.
Справа не в тім, скільки разів це бачиш. У Кореї я раз п’ятдесят бачив, як людей розпорювали багнетом, і щоразу мене вивертало.
Слухавку на тому кінці знову підняли. Добре, якби це був Орвал.
Ну, у чому справа, Уїле? Сподіваюся, ти потурбував мене не через дурницю.
Слава Богові, це він. Орвал був найкращим другом його батька, і вони часто ходили втрьох полювати. Потім, коли батько Тісла загинув, Орвал став для нього другим батьком. Він давно пішов на пенсію, але був у кращій формі, ніж чоловіки наполовину за нього молодші, до того ж у нього була найкраще вишколена зграя гончих в околиці.
Орвале, у нас щойно втік арештований. Мені ніколи пояснювати все детально, але ми зараз розшукуємо цього хлопця. Я не думаю, що він затримається на дорозі. Упевнений, що хлопець піде в гори, а тому сподіваюся, що вам захочеться провітрити ваших собак.
РОЗДІЛ 12
Рембо з ревінням нісся на мотоциклі центральною дорогою. Вітер різав йому обличчя та груди, очі сльозилися, і він боявся, що доведеться зменшити швидкість, — йому було погано видно, що робиться спереду. Машини різко гальмували, події видивлялися на нього, голого на мотоциклі. Люди оберталися й показували на нього пальцями. Далеко позаду завила сирена. Він витиснув із мотоцикла все, що міг, проскочив ми червоне світло, ледь не зіткнувшись із бензовозом. Друга сирена пролунала десь ліворуч. Мотоциклу ніколи не втекти від поліцейських машин. Зате він здатний пробратися туди, куди закрита дорога для поліцейських машин, — у гори.
Пірнувши в балку, дорога стала підніматися на пагорб. Позаду підганяли сирени, і Рембо злетів на вершину пагорба так стрімко, що мотоцикл ледь не перекинувся.
Проминувши щит із написом «ВИ ЗАЛИШАЄТЕ МЕДІСОН», Рембо повернув на ґрунтову дорогу й тепер був змушений обмежитися п’ятдесятьма милями за годину. Сирени швидко наздоганяли. Якщо він залишиться на цій ґрунтовій дорозі, то його наздоженуть до того, як він добереться до гір. Потрібно повернути кудись, куди вони не зможуть проїхати. Він узяв уліво й виїхав через розкриті ворота на вузьку доріжку для возів із глибокою жовтою колією.
Попереду була міцна дерев’яна огорожа. Він наближався до неї, морщачись від крику сирен і розглядаючи худобу. Близько сотні голів. Корови були на полі перед Рембо та потроху виходили через відкриті ворота на лісистий схил. Ревіння мотоцикла змусило їх перейти на галоп. Він минув ворота разом з останніми коровами й теж помчав нагору схилом. Підйом був крутий, і довелося нахилитися вперед, щоб не перекинутися. Нарешті підйом закінчився. Він перескочив через струмок, мало не звалившись на іншому березі. Гори були вже зовсім близько, і він, ледве втримавши рівновагу, вичавив максимальну швидкість. Спереду були дерева, далі хащі, каміння, чагарники. Нарешті, він побачив те, що шукав, — лощину між двома кам’янистими грядами, — і повернув туди. Сирени звучали все тихіше.
Це означало, що машини зупинилися. Поліцейські вискочили з них і тепер ціляться в нього. Постріл, куля свиснула поряд із головою. Ще один постріл, але свисту кулі він не почув. Замигтіли дерева, і він зник. За тридцять футів спереду дорогу перегородив завал із каменів і повалених дерев, він зіскочив із мотоцикла, і став дертися густо зарослим схилом. Гострі гілки боляче кололи голе тіло. Незабаром за ним кинуться поліцейські. Багато поліцейських. Дуже скоро. Але він на той час встигне піднятися високо в гори. Вирушить у Мексику. Знайде притулок у маленькому мексиканському містечку на узбережжі й щодня буде купатися в морі. Але краще йому не бачити більше цього сучого сина Тісла — він пообіцяв собі, що не буде чіпати людей, а ця сволота змусила його вбити ще раз. Якщо Тісл не відступиться, Рембо влаштує йому бій. Тісл ще пошкодує, що заварив цю кашу.