Рембо здалося, що на нього напав цілий рій шершнів.
— Ти, недоноску!
Обливаючись кров’ю, Рембо в люті рвонув до Мосаада, схопив його за бороду й різко смикнув.
Мосаад закричав, як очманілий, відпустив теля, а Рембо тим часом скористався ситуацією та заволодів ним. Він уже хотів кинути тушу на сідло, але передумав і поклав її собі на плечі. Зігнувшись під вагою, Рембо відпустив повід, керуючи при цьому конем колінами, і схопив руками за ноги теля.
З обох боків вершники намагалися дотягтися до туші, але Рембо вміло тікав від них, продовжуючи скакати вперед.
Траншея наближалася. Мосааду нарешті вдалося збити прану руку Рембо з ноги теляти та схопитися за неї самому. Лівою рукою Рембо тримався за тушу, а правою намагався розчепити пальці Мосаада.
Теля лежало на плечах Рембо. Рана на череві відкрилася… Телячі нутрощі вивалилися на Рембо: шлунок, печінка, кишки бовталися на його голих грудях. Кров залила його. Кишечник розвівався, як вивернуті навиворіт змії. Він весь був заляпаний чимось вологим, теплим і слизьким. Сморід був такий, що здавалося, його от-от знудить.
Мосаад не відпускав. Навіть коли вони досягли рову, Мосаад не здався. Падаючи, Рембо спробував потягнути за собою супротивника. Тільки тоді Мосаад відпустив. Рембо звалився в яму на теля.
Він лежав на спині, важко дихаючи та стримуючи нудоту.
Єдине, що він зараз чув, було дихання. Вершники й глядачі застигли в мовчанні, здивовані, що він, чужинець і невірний, переміг. Мосаад дивився на нього, й очі його горіли, як дві жаринки.
Вождь щось пробурмотів, зіскочив з коня та кинувся в траншею. Він схопив Рембо за плечі й поставив його на ноги.
Рембо не опирався. Він знав, що він піддався емоціям, дозволивши злості взяти верх і виграв, це заслуговувало покарання.
Але зненацька Мосаад обійняв його. Рембо здивовано заморгав.
Кров забруднила сорочку Мосаада. Шматки нутрощів прилипли до нього. Він поцілував Рембо в щоку та потиснув руку.
Тут і жителі табору зрозуміли, як їм реагувати. Галявину наповнили радісні вигуки. Інші гравці підходили й обіймали Рембо, самі заляпуючись кров’ю. Щось бурмочучи, вони цілували Рембо й потискали руку.
Вражений, Рембо лише посміхався у відповідь.
Мосаад виголосив промову, підійшов до Рахіма та Халіда й кивнув у бік Рембо.
Збуджено переговорюючись, жителі поверталися в табір і зникали за деревами. Утомлені гравці вели не менш утомлених коней.
Підійшла Мішель і закурила.
Схоже, ви здобули друга.
Усе ще сконфужений, Рембо доторкнувся до брудного обличчя.
Мосаад каже, — продовжувала Мішель, — жоден росіянин не зміг би перемогти його в бузкаші. Ви для нього вже не ворог. Можу додати: ви гарний психолог.
Рембо виліз із ями.
Я нічого не розумію.
Спочатку я сподівалася, що ви досить розумні, щоб програти.
Так, я так і збирався зробити.
Але ви не любите програвати.
Рембо подивився на мокрі від крові штани.
Схоже на те.
Ці люди відчувають, коли людина повинна або перемогти, або загинути. Ви не змогли б обдурити їх. Мосаад зненавидів би вас, якби ви піддалися. Тому я так і сказала. Ви зрозуміли, що повинні виграти. Мосаад повірив вам. Він говорить, що той, хто переміг його, незвичайна людина. Він і себе вважає особливим. Чемпіон, який скорився чемпіонові. Ви дуже проникливі.
Чесно кажучи, я ні про що таке не думав. Я просто робив…
Те, що було природним. — Мішель видихнула хмарину диму. — Цього було достатньо. Мосаад навіть потиснув вашу руку.
І поцілував у щоку.
Ви не розумієте афганських звичаїв. У цих людей є приказка: поцілувати людину в щоку — значить бути просто ввічливим, потиснути руку — запам’ятати його назавжди.
Рембо відчув хвилювання.
Зайдіть у госпіталь, — сказала Мішель. — Я продезинфікую ваші порізи.
Ні. Мені спочатку потрібно дещо зробити.
— Що?
Подбати про коня.
Афганці схвально подивилися, як Рембо зняв із коня сідло й обтирав пітні боки.
Що ви думаєте про бузкаші?
Скажімо так, вона не замінить бейсбол.
РОЗДІЛ 6
Сивобородий старий виліз на валун і повільно затягнув полуденну молитву. Афганці зібралися довкола нього, розстеляючи ковдри та розташовуючись обличчям на південний захід, у бік Мекки.
Рембо повернувся до печери. Поранений, якого Мішель учора лікувала, помер цієї ночі. Хлопчик із чорним обпаленим обличчям лежав на своєму місці. Рембо з жалістю зітхнув.