Ти забрав у цього чоловіка ніж. Ти збезчестив його. За образу помста.
Я не хотів його образити! Я просто намагався..
Афганець ніколи не нападе на афганця.
Але я ж не один із вас! — наполягав Рембо. — Я не знаю ваших правил!
Говори спокійніше, — вимовив Муса. — Афганець ніколи не кричати. Нехай сила буде у твоїх словах. Крик — теж образа.
Рембо зібрав усю силу волі, щоб змусити голос звучати спокійно.
Переклади йому, що я не хотів образити його честь. Я поважаю його відвагу. Він великий воїн. Але я не можу йому дозволити вбити бранця. Я не став би втручатися без вагомої причини. Нехай він вислухає…
Афганець, чий ніж забрав Рембо, тремтів з люті, і погляд його став скаженим.
Скажи йому, що я прошу вибачення. Ось яким мізерним я відчуваю себе перед ним.
Рембо притиснув ніж до свого плеча та повільно провів ним, розрізаючи тіло. Потекла кров. Афганець випрямився. Рембо подав йому ніж рукояткою вперед.
Я глибоко шкодую про те, що відбулося. Але твоя честь не постраждала. Ти не даремно виймав ніж. Він випив крові.
Афганець завмер у нерішучості.
Пробач мені, і я стану твоїм боржником, — сказав Рембо.
Кров капала з його руки.
Воїн завагався, невдоволено повів плечима та взяв свій ніж.
Дякую тобі, — сказав Рембо.
Афганці схвально зашепталися. Рембо розслабив плечі.
Мосаад щось буркнув, Муса переклав:
Він сказав, що треба вчинити інакше. Так, як учить Коран. Улаштувати суд. Винести вирок. Проявити справедливість. І вже потім убити бранця.
Рахім заперечив:
Ні. Коран вимагає суду тільки над мусульманами. Невірних наш закон не охороняє. Цей солдат — гірший за невірного. Він атеїст. І до того ж боягуз. Коли ми напали, він утік поміж камені й заховався. Він не заслужив честі бути засудженим. Кат повинен забрати цього паршивого собаку геть з наших очей і стратити!
Афганці закивали. Худий кат вийшов уперед зі своєю сокирою.
Мусо, скажи їм «ні», — намагаючись надати голосу переконливості й при цьому не підвищити тону, промовив Рембо. — Скажи їм, що вони повинні мене вислухати. Скажи їм, що мені потрібна ця людина. Я думаю, він може допомогти мені врятувати мого друга.
Ми обговоримо це на раді, — відповів Мосаад.
Тоді заодно обговоріть і ще дещо, — сказав Рембо. — Із тих пір, як я тут з’явився, мені весь час доводиться робити комусь послуги. Тепер настав час зробити послугу мені. Ви обіцяли допомогти мені знайти друга. Ви весь час говорите про честь. Я ловлю вас на слові. Виконайте свою обіцянку. Якщо ця людина виявиться в силах допомогти мені, даруйте йому життя.
Афганці, здавалося, були шоковані цією промовою.
Поганої — сказав Муса. — Тобі не треба було сумніватися в їхні слова. Тепер у них єдина вибір — убити тебе або виконати прохання.
Затаївши подих, Рембо чекав рішення. Уперед вийшов Мосаад.
Ти заявляєш, що я не зможу виконати свою обіцянку?
Будемо вважати, що я тобі про неї нагадую.
Чи знаєш ти, чим ризикуєш, коли так говориш?
Знаю.
Мосаад кинув на Рембо допитливий погляд.
Значить, твій друг і справді для тебе багато значить.
Він для мене як батько.
Мосаад помовчав кілька секунд.
Ти зберігаєш вірність, як афганець. У тобі є пристрасть і мужність. Ми віддамо тобі цю людину. Але якщо він тобі не допоможе, — Мосаад узяв у ката сокиру, — якщо він спробує нас зрадити, тоді його голову ти відрубаєш сам.
РОЗДІЛ 6
Траутмен підняв голову з калюжі крові. Він примружився від світла, що заливало його камеру, і поглянув у бік маленького заґратованого віконця на дверях.
Пролунали кроки.
Але не впевнена хода полковника Зейсана та прапорщика Каурова, які поверталися закінчити допит.
Ні, цього разу це було шаркання.
Багато ніг. Хтось упав. Удар кийка по тілу. Людський стогін. Чиєсь прохання. Нові удари кийком. Грубі команди охоронців.
Через ґрати Траутмен побачив афганців, які брели повз його камеру. Хоча все пливло перед його очима, він нарахував близько десяти в’язнів, і в нього вистачило сил здогадатися, що. вони також тут уже давно. Охорона гнала людей у тому напрямку, звідки з’являвся полковник Зейсан.
До тих дверей, через які привели сюди самого Траутмена.
Ноги відмовилися тримати. Він ковзнув униз, залишаючи на металі кривавий слід від розбитих губ.
Він подумав, що якщо б радянські хотіли звільнити полонених, то охорона поводилась би з ними інакше. І самі полонені не просили б ні про що.