Через обліплений піском грим на обличчі Рембо почав протікати піт. Андрєєв обережно йшов усе далі й далі.
Почуття часу знову зрадило Рембо. Ми довго баримося! Люди, які залишилися з конями, підуть раніше, ніж ми доберемося до фортеці!
Але Рембо не насмілювався підганяти Андрєєва. Андрєєв щось подумав, зробив крок, другий, і зупинився.
Рембо завмер у тривожному чеканні. «Мабуть, росіянин заплутався й не знає куди йти, — подумав він. — Ну давай же! Ми не можемо залишатися в цій пастці.
Його пульс пришвидшився від хвилювання, коли він побачив, що вони знову вийшли до колючого дроту.
Росіянин кинув на нього ковдру. Вони швидко подолали перешкоду.
Рембо поспішив до стіни.
Після другого ряду колючого дроту мін нема, попереджав Андрєєв. Там уже треба побоюватися тільки варти.
Але чи будуть узагалі вартові в таку погоду? Якщо так, то Рембо зможе побачити їх лише під самим носом.
Але він не міг собі дозволити про це турбуватися. У нього вистачало інших проблем.
Наприклад, що робити з Андрєєвим. Радянський солдат свою справу зробив. Він провів Рембо й Мусу через мінне поле. І тепер від нього шкоди більше, ніж користі.
Чи можна довіряти Андрєєву? Це питання мучило Рембо. Якщо дозволити йому разом із ними проникнути в фортецю,
чи не побіжить він до варти? Чи не дасть він знак охороні? Які в Рембо підстави хоч трохи йому вірити?
Ніяких.
І скільки завгодно причин для підозр. Андрєєв цілком міг прикинутися перебіжчиком, щоб зберегти собі життя.
Я повинен урятувати Траутмена! Я не маю права через когось зірвати операцію!
Ще в таборі, узявши Андрєєва із собою, Рембо добре уявляв собі наслідки цього кроку, але подумав, що в нього буде час усе зважити та прийняти остаточне рішення по дорозі до фортеці.
Але тепер часу на роздуми вже не залишалося. Він мав зважитися. Що ж робити з Андрєєвим?!
Росіянин був зовсім поруч, він стояв, притиснувшись до стіни.
Траутмен.
Невловимим для Андрєєва рухом Рембо дістав ніж. Він приготувався закрити йому долонею рот і в той же момент ударити ножем у спину.
Смерть буде майже миттєвою. З рота не вирветься ні звуку.
Я не хочу цього!
Але в мене немає вибору.
Рембо напружив м’язи для кидка.
І не міг поворухнутися.
Він закликав на допомогу всю свою волю.
Ну ж!
Не можна так ризикувати через нього!
Давай же!
Надто пізно. Андрєєв відскочив від стіни.
Рембо рвонувся, щоб зупинити його. Його підозри справдилися. Увесь цей час росіянин тільки й думав, як утекти. У такій бурі я його нізащо не спіймаю!
Але Андрєєв не збирався тікати. Він мчав у бік вартового, чия фігура плямою позначилася в піщаній бурі.
Андрєєв ударив солдата в щелепу прикладом гвинтівки.
Вартовий відлетів назад.
Андрєєв ударив ще раз. Вартовий упав.
І більше не ворушився.
Для вірності Андрєєв наніс третій удар і став на коліна перевірити пульс. Обернувшись, він побачив просто над собою Рембо з занесеним для удару ножем.
Рембо сховав клинок.
Сьогодні вночі Аллах подбав про тебе, Андрєєв.
Вони відтягнули вартового до стіни. Рембо вибрав місце саме посередині між двома прожекторами на куті. Від одного до іншого було принаймні сто метрів. Він зняв із плеча бухту мотузки, переконався, що вона ніде не заплуталася, і звільнив той кінець, до якого був прив’язаний гак. Розкрутивши гак, він спробував закинути його на стіну, але порив вітру завадив йому.
Гак утратив швидкість і впав, не долетівши.
Рембо повторив спробу.
Чи патрулюють вартові стіну в таку бурю? Чи вони ховаються у вартових будках? Чи заглушить виття вітру удар гака об камені?
«Ну, з Богом», — подумав Рембо.
Він ще раз метнув гак.
Цього разу гак зачепився.
РОЗДІЛ 4
Траутмен відірвав голову від закривавленої підлоги яскраво освітленої камери та здригнувся від тупоту по коридору двох пар важких чобіт. Траутмен багато разів чув ці кроки й не міг сплутати їх ні з якими іншими. Він зіщулився в передчутті нових катувань.
Але полковник Зейсан порушив звичний порядок. Він не наказав охоронцеві відімкнути двері. Він не ввійшов, карбуючи крок, усередину в супроводі прапорщика Каурова, а затримався в коридорі. Глянувши в маленьке заґратоване віконце, Зейсан заговорив різким голосом, немов водив напилком по металу.