Муса закінчив мінувати БТРи. Рембо зробив те ж саме з машинами, що зовні нагадують джипи. Вибухи повинні були відбутися майже одночасно.
Поки Рембо рухався до Андрєєва, він побачив велику цистерну з пальним наприкінці ряду машин. Мішень видалася йому надто привабливою, і він повернув до неї.
Раптом Рембо побачив, що один із вартових рухається в його напрямку. Він упав на землю.
Але цього було недостатньо. Коли Рембо підповз під джип, він побачив чоботи вартового саме коло бампера автомобіля.
Раптом Рембо почув здивований вигук вартового.
Я думав, тебе вбили!
Ісусе! Він помітив Андрєєва.
Де ти був? — запитав вартовий. — Як тобі вдалося вижити в такому бою, Андрєєв? Як ти потрапив сюди?
«Чи помітить вартовий Мусу? Чи надійно Муса сховався?» — Рембо хвилювався.
Він виповз з-під джипу та ризикнув глянути поверх машини. Він побачив, що другий вартовий йде до першого.
Після того як нас розбили, мені вдалося пробратися непоміченим, — сказав Андрєєв. — Я повернувся сьогодні ввечері. — Він засміявся. — Довелося прогулятися.
Мені ніхто не казав, що ти повернувся, — вимовив вартовий зніяковіло. — Чутки повинні були з’явитися.
Я був у полковника Зейсана з доповіддю. — Раптом Андрєєв з усього маху ударив вартового прикладом в обличчя.
Інший вартовий випрямився та прицілився, але Рембо випередив його, випустивши стрілу з лука, і вбив солдата.
Рембо повернувся, щоб прицілитися у вартового, який стояв поруч із Андрєєвим, але стріляти не довелося. Андрєєв наніс вартовому ще один удар, і той звалився на землю.
Рембо поспішив до них. Муса виліз з-під БТРа, вони підтягли тіла до машини і запхнули їх під неї. Ідучи, Рембо, прикріпив міну до цистерни.
РОЗДІЛ 8
Почувши приглушені зойки, Рембо напружився. Вони раптом стали пронизливими. Стало ясно, що кричить не чоловік, а хлопчик. Першим бажанням Рембо було рвонути на крики, але, згадавши про обережність, стримався. Андрєєв, який ішов спереду, уже був унизу.
— Андрєєв? — пролунав раптом здивований чоловічий голос.
Андрєєв зробив крок вперед і зник із поля зору Рембо.
Заколотники схопили мене, але я втік. Щойно повернувся. У мене важлива інформація. Я знаю, де ховаються бандити.
Бандити?.. Тебе хоче бачити полковник.
Я його й шукаю. У себе його немає. Вартовий сказав, можливо, він тут.
Хлопчик продовжував кричати.
Так, — відповів голос, — полковник тут. — Дзвякнули ключі. Стукнув ланцюг. Пролунали кроки. — Я спішу повідомити йому…
Хрип раптом перетворилася на булькіт. Рембо поспішно спустився й побачив Андрєєва, який бив охоронця його ж кийком.
Охоронець похитнувся, спіткнувся та розтягся на підлозі. Андрєєв не випустив кийок, поки лежачий не затих.
Рембо взяв дільце з ключами. Муса допоміг Андрєєву відтягнути труп у маленьку підсобку.
Охоронець сидів за перегородкою коло металевих дверей із заґратованим віконцем. Двері вели в коридор, з обох боків якого були двері камер.
Із коридору лунали крики, від яких кров холонула в жилах.
Побачивши солдата, який заглядав у середню камеру, Рембо нахилився так, щоб його не можна було помітити у віконце. Муса й Андрєєв повернулися з підсобки.
Рембо встановив міну на спрацьовування через дев’ять хвилин і поклав її за перегородку. Раптом до нього донісся приглушений звук мотора.
Що це? — прошептав він.
Андрєєв кивнув на інший коридор.
Генераторна.
Покажи.
Вони швидко пройшли іншим коридором і добралися до дверей, за якою оглушливо ревів двигун.
Андрєєв увійшов, обдивився й жестом підкликав Мусу та Рембо.
Рембо переконався, що кімната була порожня, і поклав міну просто під мотор.
Речмішок спорожнів. Він сховав його під ганчірками у бочці.
«Це шоу краще дивитися з боку», — подумав він.
Повертаючись із генераторної в кімнату охорони, він згадав про Траутмена. Думки його були похмурими.
А якщо Траутмен не тут, унизу?
Раптом його перевели в іншу частину фортеці вже після того, як Андрєєв залишив форт?
Або його могли відвезти до Кабула.
Або…
Ні! Не думати про це!
Або…
Траутмена могли вбити.
Цієї думки неможливо було позбутися. Вона не давала Рембо спокою.
Я не міг спізнитися!
Рембо дійшов до дверей у тюремний блок.
Він перебрав кілька ключів, поки не знайшов потрібний. Коли замок нарешті відкрився, Рембо потягнув за ручку дверей і пропустив Андрєєва вперед.