Раптом Азова осінило. Афганці не нападали! Вони втікали з казематів! А радянський солдат прикривав їх!
Вартова будка в північно-східній частині фортеці злетіла в повітря. Вибухова хвиля збила з ніг трьох афганців і російського солдата. Вони спробували піднятися, але ще один вибух знову кинув їх на камені.
Стрілянина не припинялася. Азов подумав про себе, що його обов’язок зараз — не сидіти в безпечній кімнаті, а скоріше приєднатися до солдатів у дворі. Він зобов’язаний сам повести своїх людей у бій! Але жагуче бажання покінчити з війною було сильнішим за рефлекторне бажання виконати службовий обов’язок і діяти так, як його привчили за довгі роки в армії.
Ні! Це не моя війна!
На стіні з’явилися ще два чоловіки. Один із них спотикався. Полонений американець! Той, хто допомагав йому, був одягнений по-афганськи, але теж змахував на американця. Незважаючи на хмари піску, Азов прекрасно його розглядів. Те, що він побачив, справляло враження. Другий американець був високий і мускулистий. Тримався він дуже впевнено. Його довге чорне волосся розвівалося на вітрі. Один з афганців зумів стати на ноги. Радянський солдат спробував сісти, упав, знову підвівся, і голова його смикнулася, як від влучення кулі. Американець різко випрямився. Тримаючи однією рукою врятованого співвітчизника, іншою він вів вогонь з автомата. Віддача трясла його тіло, але могутні руки міцно тримали зброю.
Ні! — закричав американець. — Ні! — повторив він ще раз.
Ні! — його вигук перекрило виття вітру.
Сам не усвідомлюючи, що робить, Азов підняв пістолет. Здивований власними діями, він усе-таки не зупинився. Він підкорився багаторічній виучці та прицілився в американця. Мішень була як на долоні, й Азов ні секунди не сумнівався, що влучить у неї. Він прицілився американцеві в груди.
З юних років Азов чудово стріляв із пістолета. Вія завжди пишався тим, що найбільше в частині виграв змагань зі стрільби. Йому належав абсолютний рекорд дивізії. І зараз він був упевнений, що вб’є супротивника, якщо плавно натисне на курок. Полковник ним буде дуже задоволений.
Азов повільно опустив зброю.
Під три чорти полковника!
Це війна не моя! Я з війною покінчив!
РОЗДІЛ 13
Остання гільза вилетіла з автомата Рембо, і вітер відніс її вбік.
Рембо відкинув порожній магазин, схопив прикріплений до приклада новий і вставив його на місце.
Замість того щоб знову стріляти, він повернувся та крикнув Мусі:
Спускайся по мотузці, хутко!
Муса випустив чергу по солдатах. Коли вони попадали вниз, він схопився за мотузку та почав спуск.
Рембо дав три черги по солдатах, які знову з’явилися на сходах. Він посадив Траутмена, гарячково зібрав усю мотузку, що звисала зі стіни, і вільним кінцем обв’язав полковника під пахвами. Під свист куль Рембо опустив Траутмена на мотузці через стіну. Міцно впершись ногами, він накинув петлю на ліве плече й швидко почав спускати полковника на землю.
Мотузка обпалювала Рембо долоні, кулі зі свистом проносилися над головою, але Рембо не звертав на це уваги. Зараз для нього існував тільки Траутмен.
Вибух, що пролунав внизу, ззовні фортеці, змусив його здригнутися. Ні! Невже звільнені в’язні не послухали його.
Мусо, зупини їх!
Куля обпекла йому плече. Він прискорив спуск і раптом відчув, як мотузка ослабнула. Він повернувся, плануючи вистрілити з гранатомета по сходах і солдатах, які поспішали туди.
На якусь мить він побачив обличчя у вікні навпроти.
Офіцер опускав пістолет.
Рембо не зрозумів, у чому справа. Він узяв свій М-203 на плече, схопив мотузку й перевірив, чи надійно тримається гак. Раніше він ніколи не спускався з такою швидкістю. У нього перехопило дух, з обпалених долонь текла кров. Він зістрибнув на землю, випрямився й відразу рвонув до ледь помітних у завісі піску фігур.
Траутмена тримав Муса. Афганці, які залишилися живими, злякано переглядалися.
Як тепер пройти через мінне поле? — запитав Муса. — Без Андрєєва…
Рембо випустив гранату в бік колючого дроту, побачив спалах і, люто строчачи з автомата, кинувся до проходу. Пролунали вибухи мін. Над головою пролетіли осколки. Він вихопив із кишені гранату та перезарядив гранатомет. Рвонуло ще декілька.
Рембо замінив магазин в автоматі й кинувся вперед, поливаючи свинцем все попереду. Пісок від вибухів змішувався з клубами піску, піднятими чорного бурею, і Рембо здавалося, що він пробирається через бурхливе море.