Але він, проробивши вибухом прохід у другому ряді колючого дроту, просувався все далі, встигаючи при цьому підганяти афганців. Нарешті повернувся до Муси, який підтримував Траутмена.
Давай тепер я понесу.
Я взяти в Андрєєва компас, коли його вбили. Нехай пробачить мені Аллах мій егоїзм у ту хвилину!
Рембо підняв Траутмена на плече. Глянувши на світний компас, вибрав напрямок і побіг. Спочатку важке тіло Траутмена заважало бігти, але Рембо швидко пристосувався. Тепер він щосили тікав від палаючої фортеці. Коня! Він повинен пробитися до залишених коней!
ЧАСТИНА VIII
РОЗДІЛ 1
Коли солдат відімкнув двері камери, полковник Зейсан вийшов першим, відтіснивши прапорщика Каурова, спіткнувся та раптом зайшовся у приступі кашлю. Коридор був освітлений тьмяним світлом солдатського ліхтаря. Десять хвилин тому після чергового вибуху тут згасли всі лампочки. Зейсан намагався дихати через носову хустку, але все одно їдкий сльозоточивий газ дратував носоглотку. Очі сльозилися. Обличчя ніби облили окропом.
Боліли горло та легені, і він не міг розмовляти. Від вибухів у дворі здригнулися стіни камери, він вихопив у солдата ліхтар і кинувся коридором, перемагаючи біль у грудях. Такий масований обстріл, подумав він. Схоже, повстанці атакували великими силами.
Він одразу зрозумів, що всьому винен чоловік, який закрив їх у камері ще до початку битви. Зейсан бачив його мигцем, через заґратоване вікно в дверях. Він був одягнений як афганець, але його розфарбоване обличчя, схоже на люту маску, видавало в ньому європейця або, скоріше, американця. Атака почалася після того, як у камері вибухнув снаряд зі сльозоточивим газом. Інші камери були відкриті, й ув’язнені сховалися. Яким чином американцеві вдалося проникнути у фортецю? Яким чином такій великій групі повстанців вдалося проникнути всередину разом з американцем, причому непоміченими?
Зейсан, супроводжуваний прапорщиком Кауровим і солдатом, переліз через купу щебеню наприкінці коридору. Промінь його ліхтаря наткнувся на труп солдата. Спотикаючись, Зейсан піднявся сходами, відчинив двері у двір. Він мимоволі зупинився, побачивши перед собою картину страшного спустошення. Двір був завалений уламками. Покручені останки вантажівок, джипів і бронемашин були охоплені полум’ям. Зейсан закашлявся від густого диму. Усюди лежали трупи. Солдати бігали з вогнегасниками, витягали з-під уламків поранених, цілилися в масивні ворота фортеці й виглядали ворога.
Зейсан зупинив лейтенанта.
Навести порядок!
Лейтенант здригнувся, ставши дуже уважним.
Нехай солдати припинять вогонь, інакше перестріляють своїх на стіні. Організувати бригаду для допомоги лікарям. Розшукати техніків. З’ясувати, чи можна відремонтувати генератори, — Зейсан знову зайшовся в кашлі. Змахом руки підкликав прапорщика Каурова. — Нехай офіцери терміново подадуть рапорти. Де майор Азов?!
Він одразу побачив його біля згорілої вантажівки в центрі двору та кинувся до нього.
Азов намагався підняти важкий уламок, що придавив пораненого.
Які у нас втрати? — запитав Зейсан.
Азов тужився підняти залізяку.
Не рухайся, — наказав він, звертаючись до пораненого. — Зараз прийде лікар.
— Відповідай на моє питання, майоре. Які в нас втрати?
Поранений захлинався кров’ю.
Ні, — сказав Азов.
По тілу солдата пробігло тремтіння.
Ні, — шепотів Азов.
Солдат затих. Азов розгублено дивився на нього.
Які у нас втрати, майоре Азов?
В очах Азова з’явилися проблиски свідомості. Схоже, тільки зараз він відчув присутність полковника й до нього дійшов зміст його питання.
Втрати? — упалим голосом перепитав він. — Наскільки мені відомо, двадцять чоловік убитими. Поранених, ймовірно, удвічі більше.
Зейсан смикнувся, немов його вдарили.
А в повстанців? Схоже, їх була ціла армія. Скількох ми
знищили?
Двох афганців убили на стіні, ще двоє підірвалися на мінному полі.
Зейсан аж занімів від здивування.
У нас сорок убитих та поранених і всього четверо в противника?! Але це неможливо!
Ви мене не так зрозуміли. Афганці не нападали на фортецю.
Що ж вони робили?
Тікали з неї. Це були в’язні.
І ми не змогли знищити жодного з нападників?
Одного знищили. Але це був не афганець.
Якась маячня!
їм допомагав один із наших солдатів. Дезертир. Його ми й пристрелили. Крім нього, — Азов махнув рукою, показуючи на трупи та попелище, — були ще двоє. Афганець і американець. В основному все це справа рук американця — я бачив усе з вікна.