Так… Я, схоже, здорово їм насолив, — у голосі Рембо не було навіть натяку на торжество.
Отже, що будемо робити?
Йти.
Але ти сказати повстанцям, що ми залишатися, — здивувався Муса.
Я говорив це до появи вертольотів.
— Але ж ти просити Мосаада залишити нас тут уже після того, як вони з’явилися.
Це через полковника. Він стік би кров’ю та помер, якби ми повезли його на конях. Ми б затримали рух загону Мосаада, і його люди могли б загинути. От чому я попросив Мішель піти з ними. От чому я знову прошу тебе, Мусо, поки не пізно, наздожени їх!
І кинути тебе й твого друга? — запитала Мішель. — А що ти збираєшся робити? Як ти будеш його транспортувати?
Я вже придумав. Зараз ніколи пояснювати.
Рембо витяг ніж і кинувся до дерев.
Я без тебе не піду! — наполегливо повторював Муса.
Я тебе теж не кину! — відгукнулася Мішель.
Тоді готуйте полковника до дороги! — крикнув на ходу Рембо. — І пам’ятайте: я вас попередив! Поспішай, Мусо! Мені буде потрібна твоя допомога!
РОЗДІЛ 10
Рембо рубав ножем деревце. Зрубавши під корінь, кинув його Мусі.
Візьми ніж, зріж гілки й обрубай верх. Залиш від стовбура дванадцять футів.
Він оглянувся, знайшов ще одне молоде деревце таких же розмірів і, зрубавши його, кинув Мусі.
Мені будуть потрібні дві однакові тички.
Він зрубав із дерев кілька гілок, очистив їх від листя, нарізав шматками по чотири фути кожен і повернувся до Муси.
Афганець розклав гілки поперек тичок. Рембо розрізав мотузку на шматки по два фути кожну та, ставши на коліна, почав прикручувати кінці гілок до тичок. Муса йому допомагав.
Між гілками повинно бути близько восьми дюймів, — пояснював Рембо, — це довжина леза твого ножа.
Муса мовчки кивнув. Він працював швидко, як тільки міг.
Рембо перевірив кожну гілку. Жодна не ворушилася. По обличчю його струменів піт, і він, захищаючи очі, обв’язав чоло Смужкою матерії.
Під спину потрібно буде підкласти що-небудь м’яке. — Рембо нарізав гілок, зробив із них підстилку й виволік носилки на галявину.
Ревіння вертольотів ставало все голоснішим.
Носилки занадто довгий, — сказав Муса. — Незручно. Краще відрізати. Тоді ми зможемо нести твій друг.
Якщо ми будемо тягти ці носилки вдвох, то не зможемо йти швидко.
Ми не будемо нести їх удвох?
Не будемо.
Але як?..
Рембо відв’язав свого коня й вивів на галявину. З обох боків сідла він зробив прорізи.
Повернувшись до носилок, підняв їх і просунув тички в обидва прорізи. Потім зробив ще кілька дірок, закріпив у них кінці тичок. Перекинув через спину коня шматок мотузки й туго стяг кінці між собою.
Вертольоти ревіли вже десь зовсім поруч. Скрекотіння кулеметних черг почастішало.
Мусо! Повертайся назад до урвища. Розрахуй час між спалахами та звуком пострілів.
Але…
Не запитуй, навіщо це потрібно! Зроби те, що я прошу!
Муса сховався, і Рембо кинувся до печери.
Він готовий, Мішель?
Рана вже не кровоточить. Пульс слабкий, але ритмічний. Тиск низький, але могло бути й гірше.
Візьми його за ноги, а я візьму за плечі.
Вони дбайливо винесли Траутмена з печери та поклали на носилки. Гілки злегка прогнулися, але витримали вагу тіла.
Траутмен застогнав.
Пробачте, полковнику. Мені шкода вас турбувати, але нам необхідно уникнути зустрічі з досить розсердженими гістьми.
Повіки Траутмена здригнулися.
Джоне?
Це я, сер, — Рембо перекинув мотузку через груди Траутмена та прив’язав його до носилок. Він розібрав свій лук та решту стріл і закріпив їх у сумках на поясі. Автомат-гранатомет засунув під мотузку на носилках.
Форт Брегг… Що ти тут робиш?
Це не форт Брегг. Це… Спробуйте заснути, полковнику.
Він обернувся на шум. Повертався Муса.
Спалах. А через п’ять секунд постріли.
Швидкість звуку — миля за секунду. Значить, вертольоти за п’ять миль звідси. їм буде потрібна година, щоб прочесати все вздовж і впоперек.
Схил здригнувся від вибуху.
Рембо кинувся до кінців тичок, які лежали на землі.
Він узявся за тички та спробував розпрямитися. Його тіло тремтіло. Від напруги коліна, спину, руки й плечі судомило. Однак йому вдалося встати та підняти носилки. М’язи пронизував різкий біль. Здавалося, сухожилля от-от порвуться.
Веди коня, Мусо! Поспішай! Мішель, сідай на коня Муси й доганяй! Тікаймо звідси до біса!
Унизу все голосніше й голосніше ревіли вертольоти. Загін обігнув скелю та зник у лісі.