Полковник Зейсан прокинувся від світла, яке било в очі. Хтось тряс його за плече.
У чому справа? — запитав він.
Ви наказали повідомити вам, якщо пости помітять пересування моджахедів.
Зейсан підхопився. Він спав у відсіку для солдатів в одній із БМП.
А що, розвідники помітили пересування моджахедів?
Не зовсім так… — вимовив офіцер зв’язку.
Не зовсім так? Що це значить? Ти не мав права будити мене, поки…
Один зі спостережних пунктів не вийшов на зв’язок у зазначений час. Я не можу зв’язатися з ними по рації. Пост знаходилася на схилі гори зі східного боку. Дозорці з БМП повідомили, що в тому напрямку загоном вершників протоптана стежка. Вона йде вбік перевалу, поблизу посту.
Зейсан потягнувся.
Покажи на карті.
Офіцер зв’язку пройшов у носову частину БМП і повернувся з картою. Розправив її га вказав на потрібний район.
Тут знаходиться перевал, за підступами до якого стежили наші розвідники, — сказав він. — Ось, приблизно за півкілометра вправо — сліди, про які я вам говорив. Вони ведуть до іншого перевалу.
Зейсан уважно вивчав карту.
Обидва перевали ведуть у ту саму долину, — його палець указав на лінію вздовж вузької долини, — на дальньому кінці якої є один-єдиний вихід. Якщо вони подолали перевал, то куди вони йдуть?
У Пакистан.
Зейсан кинувся до виходу.
Зв’яжися з вертольотами. Передай, щоб третя частина машин негайно летіла туди. Нехай команди БМП готуються до перекидання в цю долину. До східного перевалу. Якщо я зможу вчасно їх блокувати, моджахеди опиняться в пастці.
РОЗДІЛ 8
Мосаад вів свій загін, орієнтуючись по зірках. Круті схили вузької долини густо поросли лісом, але на дні дерев не було, а лише росла трава, тому Мосаад почувався беззахисним навіть у темряві. Він нервував і весь час підганяв своїх людей.
І все-таки загін просувався досить швидко. Люди не стали робити. привалу для молитви, вони все йшли і йшли, навіть коли опинилися високо в горах. Аллах зрозуміє та пробачить Мосаада. Вони молилися в серцях. Ми не могли зупинитися, щоб помолитися вголос. Потрібно втекти від цих вертольотів. Ми зобов’язані вижити й продовжити цю священну війну в ім’я Аллаха. Величезний місяць, дар Всевишнього, освітлював людям Мосаада дорогу, щоб вони могли йти швидше.
Діти молилися за батьків, мулла — за поранених.
Перехід, на який звичайно пішло б два дні, якщо зупинятися для молитов, їжі та відпочинку, буде здійснено за півдня й одну ніч.
Долина піднімалася вгору. Досягши узлісся, Мосаад відшукав звірину стежку та скомандував людям вишикуватися за ним по одному. Коли вони вступили в ліс, гори спереду вже сіяли в перших променях світанку. Незабаром Мосаад виїхав на галявину, перетнув струмок і знову заїхав у ліс. Схил став крутішим. Вершини гір уже були добре освітлені, але у лісі все ще панувала пітьма. Тепер дерева стали нижчими, і вони побачили стежку. Це була дорога в Пакистан.
Як тільки стомлені люди ступили на цю стежку, Мосаад почув далекий звук, що поступово переходив у ревіння безлічі моторів та гвинтів.
Вертольоти! Вони нас знайшли!
Мосаад наказав своїм людям іти вперед і якомога швидше.
Вертольоти, схоже, знаходилися десь у районі струмка на краю долини. Він обернувся, намагаючись хоч що-небудь побачити в суцільній пітьмі. Прожектори то спалахували, то гаснули. Спалахи — і знову пітьма, ще густіша, ніж до цього. Світло, відбите землею, підсвічувало знизу обриси гігантських птахів. Під кожним вертольотом висіло, гойдаючись, щось велике й незрозуміле.
Мосаад не знав точно, що це, але коли стало світліше, усе зрозумів. Він пришпорив коня та змусив його перейти на швидкий галоп.
Досягши вершини, він зупинився, стежка круто обривалася вниз. Перед ним відкрилася велична панорама рідних гір, освітлених першими променями ранкового сонця, і душа його переповнилася теплими почуттями. Довго тут залишатися не можна, Мосаад хльоснув коня й почав спуск у бік Пакистану.
Туди, де безпечно.
Він думав про вертольоти й про те страшне, що вони опустили на землю.
Він згадав американця, чемпіона з бузкаші, який ішов слідом за його загоном. Це справжній воїн, він наполіг на своєму та залишився з пораненим товаришем, не злякавшись вертольотів.
А я повів своїх людей у безпечне місце.
У кожного свій обов’язок. Кожен із нас учинив так, як вважав за правильне.
А що як…
Його і без того похмурий настрій ще погіршився. Така була воля Аллаха та провидіння. Мосаад став підганяти жінок. Він наказав дітям, які сидять у сідлах за своїми батьками, поводитися тихо.