Рахім зірвав із плеча гвинтівку та прицілився…
Але відразу зняв палець з курка.
З-поміж дерев вийшов Халід:
Я знайшов пастку на півдні.
А я — ще одну на півночі.
Халід сумно кивнув і жестом показав на схід.
Схоже, нам усе-таки доведеться йти разом.
РОЗДІЛ 11
Рембо дійшов до кінця спуску. Спереду була долина.
Ми не можемо йти по відкритій місцевості, Мішель. Якщо вертольоти повернуться, нам нікуди буде сховатися.
І що робити?
Треба йти в обхід, ховаючись за деревами, — він помітив удалині кам’янисту стежинку, що веде в Пакистан. — Це не набагато довше, — Рембо перевів погляд на носилки. — Полковнику, ви чуєте? Ми майже прийшли.
Він був вражений виглядом Траутмена. Очі його були закриті, він, здавалося, так і не опритомнів, однак, схоже, щось слабко пробурмотів.
Окрилений новою надією, Рембо покрокував уперед. Долину вони обійшли краєм лісу. Але перш ніж досягли її краю, їм довелося тричі відпочивати. Сили закінчувалися.
Мішель відшукала звірину стежку й повела по ній коня. Спереду був струмок. За ним кам’яниста стежинка знову починала петляти між деревами.
«Усе-таки ми дійшли!» — думав Рембо, бредучи зеленим лугом.
Від радості він навіть прискорив кроки.
І тут заревіли мотори.
Від несподіванки він спіткнувся.
Ні!
За деревами почався рух. БМП одна за одною виривалися з лісу та зупинялися, щоб навести гармати.
Ні!
Рембо був паралізований розпачем.
Усе закінчено. Тікати марно. Через кілька секунд їх рознесуть на шматки. Залишалося лише уповати на милосердя ворогів, сподіваючись, що вони, може, нададуть допомогу пораненому Траутмену й доставлять його в госпіталь.
Він присів на край носилок і відразу його збило ударною хвилею.
РОЗДІЛ 12
Земля здригнулася.
Не стріляти! — крикнув майор Азов.
Полковник Зейсан не звернув на нього найменшої уваги.
Вогонь! — скомандував він. — Тепер лівіше! Вогонь!
Пролунав новий вибух. У повітря полетіли грудки землі.
Жінка з перев’язаною рукою, скрикнувши, упала. Її накрило землею.
Вогонь! — наказав Зейсан.
Ні! — кричав Азов
Торохнув третій вибух. Снаряд розірвався позаду американця, і він упав.
Кінь поніс. Прив’язаний до сідла коня поранений хитнувся в один бік, потім в інший. Носилки підкинуло.
Перед конем! — скомандував Зейсан.
Ні! — закричав Азов. — Вони ж не чинять опору!
Новий снаряд розірвався перед конем і перебив йому ноги.
Кінь важко впав на бік, притиснувши ногу пораненому та перекинувши носилки.
До Зейсана донеслися крики.
Ще один! — скомандував він, не звертаючи уваги на протести Азова. — Американець намагається встати! Давай ближче до нього.
Ах ти, сучий сину! Я змушу тебе заплатити мені за все! — сказав Зейсан. — За те, що ти поставив під загрозу мою кар’єру. А потім, Азов, я займуся й тобою!
Вибухнув ще один снаряд. Знову до неба зметнувся стовп землі.
Кулемет! — наказав Зейсан.
І відразу почув, як пересмикнули затвор. Але не кулемета.
Дуже близько.
За його спиною.
Він налякано обернувся.
Майор Азов осідав на землю. Його голова була в крові. У руці він стискав пістолет, націлений на…
Мене?! — Зейсан застиг від жаху, потім перевів погляд на прапорщика — це він вистрілив зі свого АК-47 у голову майора.
Тебе чекає нагорода за це, прапорщику!
Потрібна мені ваша медаль! — ображено сказав Кауров. — Я хочу підвищення у званні!
Але це ж неможливо! У тебе немає освіти, ти не можеш стати офіцером! Ти, звичайно ж, розумієш…
Ствол автомата повернувся в бік полковника.
Почекай! — закричав Зейсан, помітивши палець Каурова на курку. — Звичайно! Якщо ти хочеш підвищення…
БМП труснув вибух.
РОЗДІЛ 13
Рембо знову впав. Але цього разу вибух прогримів з боку БМП. У БМП влучила випущена з-поміж дерев ракета. Машина перевернулася, й екіпаж опинився на землі.
Із того ж місця вилетіла ще одна ракета.
І вибухнула ще одна БМП.
Через дерева пролунали постріли з гвинтівок й автоматні черги.
Рембо піднявся та помітив радянського командира, який викрикував якісь накази. Вогонь із боку лісу посилився, і командир закричав ще голосніше. Вежі БМП зарухалися, розвертаючись у бік лісу.
Вибухнула та зайнялася третя БМП.
Пролунав гарматний постріл, і в повітря полетіли палаючі уламки дерев.