— Слава Богу, ви живі. Тепер я обов’язково доставлю вас у госпіталь, сер.
Траутмен слабко постогнував.
Моджахеди підняли коня та звільнили з-під нього Мусу. Афганець корчився від болю. Мертвий кінь, падаючи, притиснув йому поранену ногу. Рембо сподівався, що кістка залишилася цілою. Коли він побачив, що Муса ворухнув ногою, він сповнився подякою до Всевишнього.
Мішель отямилася. Два моджахеди допомогли їй піднятися. Зламана рука дуже боліла, але Мішель хоча б могла пересуватися.
Підійшов Мосаад і швидко заговорив.
Рембо повернувся до Мішель.
Я знаю, тобі дуже боляче. Мені не хотілося б тебе затрудняти, але все-таки, що він говорить?
Він каже, що його люди і через тисячі років будуть складати легенди про ці декілька днів, цей бій, про тебе.
У Рембо пересохло в роті.
Скажи, що я ніколи не забуду Мосаада, його людей, їх мужність. І зроблю все, щоб хоч якось допомогти їм.
Мосаад підійшов до Рембо й потиснув йому руку. Це була найбільша честь, тому що Рембо був чужинець, до того ж невірний. Мосаад знову заговорив.
Його турбують вертольоти, — у голосі Мішель звучала тривога. — Радянські захочуть зв’язатися по рації із цією колоною, їм ніхто не відповість, вони знову прилетять сюди.
На той час ми вже будемо в Пакистані. — У голосі Рембо чулася радість. Він оглянувся на Траутмена. — Ви чуєте мене, сер? У Пакистані! Я доставлю вас у госпіталь. І ви будете в порядку!
Але він не хотів спокушати долю.
Якщо Бог дасть… — додав він.
Рушаючи до стежки, що веде в Пакистан, він згадав слова російського прапорщика: «Життя — страждання. Я зробив страждання моєю професією».
Так, тепер усе зрозуміло. І він, нарешті, зробив те, що хотів Траутмен.
Відтепер він буде дотримуватися свого земного призначення.
Ця думка його вразила.
Призначення?
Невже йому призначено саме це?
Коли-небудь він отримає відповідь на своє питання. Господь зробив його воїном. Поки страждають безневинні, у нього є мета в житті. У нього є мета, якій він служить.
Він повинен страждати за інших.
Рембо посміхався, піднімаючись стежкою, що вела його в Пакистан, у майбутнє. І, дасть Бог, у порятунок.
