«Швидка допомога?» Для кого?
Ще одного із цивільних підстрелили.
Тісл похитав головок».
Вони просто помирають від бажання допомогти.
«Помирають» — саме те слово.
Що сталося?
Дурість. Група цивільних добровольців ночувала в лісі, щоб бути з нами із самого ранку. Вони почули в темряві шум і вирішили, що це хлопець до них підбирається. Схопили свої гвинтівки та пішли з’ясовувати. І, звичайно, розбрелися в різні боки, тому що порядку в них ніякого. А потім один із них прийняв іншого за хлопця і почав стріляти. Той став стріляти у відповідь. Підключилися інші — добре, що ніхто мс загинув, тільки поранений.
Тісл запалив сигарету — її важко було тримати перев’язаними пальцями.
Ці цивільні нам усе зіпсують. Треба було все тримати в секреті.
Моя провина. Є один репортер, який часто заходить у мій кабінет, — він почув наші розмови ще до того, як я наказав своїм людям мовчати. Тепер вони женуть звідси всіх сторонніх.
Ну так, а ці типи в лісі можуть знову чого-небудь злякатися й обстріляти ваших людей. І взагалі, вам ніколи не вдасться відігнати звідси всіх до одного. Завтра зранку по всіх цих пагорбах будуть валандатися цивільні. Ви ж бачили, що вони заполонили місто. їх надто багато, ними неможливо керувати. І це ще не найгірше. От почекайте, з’являться професіонали.
Які професіонали? Кого ви маєте на увазі?
Насправді вони любителі, але називають себе професіоналами. Люди, які стікаються в будь-яке місце, де йде розшук. Я таких багато бачив. їм усе одно, кого шукати, за ким гнатися, важливий сам процес. Справа в тому, що такі люди ніколи не співробітничають із тим, хто стоїть на чолі. Вони люблять організовувати власні групи та йти своїм шляхом, йти туди, де їм здається найцікавіше, залишаючи недослідженими цілі ділянки…
Раптом серце в Тісла затріпотіло, зупинилося на мить, потім сильно забилося. І він, задихаючись, схопився за груди.
У чому справа? — запитав Керн. — Ви…
Усе добре. Я в порядку. Просто потрібно прийняти ще одну таблетку. Лікар попереджав, що таке може статися.
<…>
— Може, щось із двигуном.
Або він узагалі не наш. Можливо, ще одна знімальна група з телебачення. Якщо так, вони не повинні навіть приземлятися.
Радист викликав вертоліт, але відповіді не отримав. Потім Тісл почув гуркіт гвинта й, ніяково піднявшись із лави, пішов до відкритого заднього борту вантажівки. Вертоліт обмацував прожектором пооране поле. Не дуже давно Тісл повз по цьому полю.
Вони зависли, — сказав Тісл радистові. — Спробуйте ще. Скажіть, щоб не сідали.
Але вертоліт уже опустився на землю, шум лопатей поступово затих. У кокпіті увімкнулося світло, відтіля виліз чоловік, і коли він йшов через поле, впевнений, прямий і гнучкий, Тісл, ще не побачивши одяг, зрозумів, що це не репортер і навіть не поліцейський штату, який повертається через неполадки з двигуном. Це був чоловік, якого він спеціально викликав.
Він повільно зліз із вантажівки та, кульгаючи, підійшов до краю дороги. Чоловік наблизився до дротової огорожі.
Вибачите, я вже всю лінію облетів, шукаю одного чоловіка. Може, він тут, Уїлфред Тісл.
Це я.
А я Сем Траутмен. Я прилетів із приводу мого хлопчика.
Неподалік проїхали ще три вантажівки національної гвардії, і у світлі фар Тісл роздивився форму Траутмена, зірочки вказували на звання капітана, його зелений берет, акуратно заткнутий за ремінь.
Вашого хлопчика?
Не зовсім, мабуть. Я не сам його навчав. Це робили мої люди. Але я навчав людей, які вишколили його, так що в певному сенсі він мій. Він зробив ще що-небудь? Останнє, що я чув, це що він убив тринадцять осіб. — Чоловік сказав усе це ясно, чітко, без зайвих емоцій, але проте Тісл почув щось знайоме: уночі в дільниці так говорили батьки, шоковані та присоромлені тим, що накоїли їхні сини.
Але тут усе було набагато складніше. У голосі Траутмена звучало й інше, незвичайне в подібній ситуації, Тісл не відразу це зрозумів, а зрозумівши, здивувався.
<…>
Знову він це почув — суміш гордості й розчарування.
Ви шкодуєте, що мені це вдалося?
Ну, у певному сенсі це так і є, але не варто ображатися. Строго кажучи, він не повинен був допустити цей промах. З його навичками. Якби ви були ворогом, якого він упустив, це могло мати серйозні наслідки, і я хотів би знати, чому так сталося: можливо, у цьому є дещо повчальне для моїх людей. Розкажіть, як ви планували розшук. Як вам удалося так швидко мобілізувати підрозділи національної гвардії?