Боді Карлайл: Коли місіс Кейсі ложкою опустила в барвник перше яйце, усі ми вперше побачили таємні малюнки одне одного.
Вона поклала моє яйце на дерев’яну ложку і занурила в каструлю з відваром червоної капусти, що смердів оцтом і пердінням, — але назад витягла пофарбованим насиньо.
Кольору синього неба. Блакить, що залила яйце всюди, крім тих місць, де був віск, явила дерево з яблуками, дім, хмарку та сонечко в синьому небі. Мій дім, куди я хотів повернутися до того, як знову прийде містер Кейсі.
Опустивши своє яйце в каструлю з буряковим бульйоном, місіс Кейсі витягла його назад повністю червоним. Криваво-червоним. Червоним усюди, окрім довкружного примхливого візерунку з воскових ліній, заплутаного, наче павутиння або мереживні фіранки. Навіть не фіранки, а слова, письмо. Ажурне, ніби вірші у валентинках. Надто ажурне, щоб можна було прочитати.
Підчепивши на ложку Рентове яйце, його мама каже: «В який колір?»
«В зелений», — каже Рент.
«Значить, в зелений», — каже вона.
Коли яйце виринає, на ньому з’являються горизонтальні воскові лінії. Вертикальні лінії розкреслюють його на квадрати.
Рент торкається пальцем яйця. Торкається його вдруге. Він бере його з ложки, яку тримає мама. Взявшись за самий кінчик, Рент трохи занурює яйце в кастрюлю з відваром цибулі. З жовтою барвою.
Рент витягає яйце і тримає, напівзелене й напівжовте. Білі лінії воску ділять його, наче паралелі й меридіани — шкільний глобус.
«Який гарний ананас», — каже місіс Кейсі.
«І зовсім не ананас», — каже Рент.
Частково зелене, частково жовте яйце, розкреслене на маленькі квадратики білими лініями воску. Рент підіймає жовто-зелене яйце, взявши його двома пальцями за низ і верхівку, та каже: «Це осколкова граната МК-2».
Наповнена гранульованим тринітротолуолом, каже він. Дальність кидання — до 100 футів. З вибуховим радіусом до 33 футів та чавунним стаканом для шрапнелі. Радіус смертельного ураження — сім футів.
Рент кладе ручну гранату на рушничок, де вже сохнуть червоне яйце його мами та блакитне моє. І Рент, він каже: «Давайте наробимо їх побільше».
Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Якщо вірити Ренту, сад був володінням його мами. Газон — територією тата. Айрін визначала час за цвітінням рослин. Спершу крокуси, потім тюльпани, незабудки, нагідки, ротики, троянди, лілійники, рудбекії та соняхи. Шпинат, потім редиска, латук і рання морква. Для Честера Кейсі один тиждень — це був час, за який треба підстригати газон. Година — час, за який треба пересунути поливалку. Усі ми живемо за різними годинниками та календарями.
Одного Великодня, розповідав Рент, мама сховала яйця серед тюльпанів та трояндових кущів. Вона дала йому кошик і сказала: «Щасливого полювання, Бадді».
У Рента й досі є шрам на руці, там, де його вкусив павук.
Боді Карлайл: Великодній ранок, Рент сягає рукою під квітку чи кущ — і відсмикується назад. Рентові очі стають — шмяк! — великі та вирячені, втупившись у павука, що повис на тильній стороні Рентової долоні. Він струшує мерзоту геть, але під ним уже почали червоніти й набрякати крапочки укусу. Темно-червоні жилки зміїлися вгору, розгалужуючись від болючих, пекучих відмітин.
Рент у сльозах біжить назад до кухні, відставивши вкушену руку, пальці на ній вже роздулися й стали великими й негнучкими, мов рукавичка кетчера.
Містер Кейсі кидає погляд на сина, одна рука якого розбухла та почервоніла, в другій метляється рожевий великодній кошик із фарбованими яйцями, по Рентових щічках течуть сльози, і містер Кейсі каже: «Ану закрий рота».
Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Ця сцена з церквою, коли його бабуся Естер падає мертвою, — все це досі свіже в Рентовій пам’яті. Як вона прикусила язика своїми вставними щелепами.
Боді Карлайл: Місіс Кейсі, вона у ванній кімнаті, підправляє макіяж перед походом до церкви.
Містер Кейсі ляпає Рента по святкових штанях понижче спини й каже не заходити назад у дім, поки не знайде всіх яєць.
Рент усе ще простягає набряклу руку та квилить про те, що це була «чорна вдова», про те, що він скоро помре. Про те, як сильно болить.
Тато розвертає його за плечі та виштовхує надвір зі словами: «Як тільки принесеш усі яйця, ми надамо тобі допомогу». Замикаючи на засув сітчасті двері, щоб Рент не зайшов, містер Кейсі каже: «Якщо ти не будеш марудитися, можливо, не втратиш руки».