Лу-Енн Перрі: Безліч дівчат заразилися сказом таким самим шляхом. Напевно, половина нашого класу — в перший рік старшої школи. Бренда Джордан скидала на «Дістань яблучко»[35], в яку ми грали на Геловін, бо її черга була після Бастера, але насправді — вона з ним цілувалася.
Бастер Кейсі для деяких дівчат був тим самим, що змії — для нього. Чимось на кшталт місця, куди батьки суворо заборонили тобі сунутися. Але й чимось на кшталт маленької помилки, яка потім убереже тебе від більшої.
Щодо таких помилок, як поцілунок із Бастером, то в більшості випадків найгірша помилка — це не вчинити її. Після того як вродливий хлопець заражає тебе сказом двічі, тричі, ти вгамовуєшся й одружуєшся з кимось менш захопливим раз і на все життя.
Ехо Лоуренс: На нашому другому побаченні Ренту закортіло поворушити листя в парку. Найпевніший спосіб ухопити сказ — це зв’язатися з пацюками. Покопайтеся в листі досить довго — й обов’язково знайдете пацюка, який вас укусить. Пам’ятайте про це, коли наступного разу захочете пострибати на купі осіннього листя.
Лу-Енн Перрі: Власне, цей хлопець у всіх викликав захоплення. Крім, напевно, його власного батька.
Шот Даньюн: Хіба це дивно? Хворий на сказ тринадцятирічний наркоман із проблемною сексуальністю, що підсів на зміїну отруту, — що ж, можна сміливо заявити, що це найгірший нічний жах будь-якого батька.
Лу-Енн Перрі: Я про те, що Бастер Кейсі був помилкою, яку дівчина має зробити, поки вона ще достатньо молода для того, щоби повернутися після цього до життя.
Боді Карлайл: Ми в пустелі, за три смуги від усього іншого світу, Рент все ще дивиться мені в очі, питаючи: «Відчуваєш, як б’ється серце?»
Я відчуваю хутро. Голублю хутро. Під землею. Закопаний. Ця моя рука все ще бліда, мов кістка. Слизька — і пахне жиром із м’ясного хлібця.
Залитий сонцем, засмаглий, я так само киваю: «Так».
Рент посміхається, він каже: «Не витягай».
Відчуття цього хутра, м’якого й теплого, поки — чмак! — щось не впинається у складку між великим і вказівним пальцем, шкіряну перетинку між ними протнуло щось гостре, і моя рука здригається так сильно, що аж гупає по стінах нори, що туго схопили мій лікоть і всю руку аж до плеча, — я по саму ключицю занурений у біль і намагаюся вирватись.
Рентові руки охоплюють мої груди ззаду та відтягають мене від землі.
Діра в моїй руці — ніякі не дві пробиті крапки. Не маленька підкова від укусу койота. Кров шугає з однієї-єдиної діри, великої та наскрізної.
Рент дивиться на кров і на скривавлену наскрізну дірку, він каже: «У тебе укус». Він каже: «Укус зайця».
Ми обидвоє стікаємо кров’ю з маленьких дірочок на долонях і ступнях, дивимось, як наша кров усмоктується в пісок під палючим сонцем, Рент каже: «Це все…» Він каже: «Як по мені — ото б таке в церкві…»
10 — Вовкулаки
Фібі Трюффо, доктор філософії (☼ епідеміолог): Серед найдавніших забобонів, притаманних давнім культурам, є пересторога ніколи не пити з джерела, до якого часто приходять вовки. Так само наші предки позбувалися всякої зазвичай бажаної здобичі, скажімо, оленя чи лося, якого завалила зграя вовків. Порушення цих заборон — як і простий укус вовка, — за повір’ям, призводив до перетворення на міфічного монстра з частково людською, частково вовчою, частково собачою природою, кровожерного й лютого — вовкулаку.
Так само як старозаповітні заборони на свинину та молюсків, без сумніву, рятували древніх від передчасної смерті від трихінельозу та сальмонельозу, ці ранні, пов’язані з вовками забобони тримали людей якнайдалі від найменшого сліду слини, яка дуже ймовірно несла в собі Lyssavirus — рід морфологічно простих, негативно полярних РНК-вірусів, які протягом віків перетворювали ссавців по всьому світу на джерела інфекції.
Деніз Ґарднер (☼ агент з продажу нерухомості): Я ще й досі бачу, як Марго мчить надвір, щоб зустріти своїх друзів. На них на всіх чорне мереживо та ажурні панчохи, ніби в них щовечора Геловін.
Ця маленька істота завжди висіла на її светрі, наче хутряна прикраса. Брошка. Ці її маленькі жахні кігтики, що чіпляються за чорну вовну светра, — а в деякі вечори Марго підбирала волосся вгору й давала кажанові угніздитись на маківці або звисати вздовж її обличчя, ніби самотня сережка. Усі її друзі-ґоти подуріли на них… Маленькі шкірясті паразити — я маю на увазі, кажани, а не друзі Марґо. З кажанів виходили прекрасні, моторошні домашні звірятка для тинейджера-вампіра. У всіх її друзів були такі. Це такий сором, але ми були такими наївними. Зоомагазини не стали б торгувати ними поруч із цуценятами й кошенятами, якби вони були небезпечні. Таксказав мій чоловік, Шон.
35
Гра, в якій діти по черзі намагаються дістати зубами яблука, що плавають у мисці з водою.