У ординаторській, де, як розумів Андрій, тусуються виключно лікарі, — крім них і бджоли на підвіконні, ніхто на разі не тусувався.
Лікар у костюмі кольору серцевини огірка повагом мусолив у руках кільканадцять папірчиків. Андрій пришелепкувато сопів у дві свої дірки. А що? Бовкнеш зайве — і підеш переобстежуватись. Андрія аж перекосило від спогадувань про останні чотири години. Їм тут волю дай — живим не випустять. Навіть спеціальне місце відвели. Лабораторія називається, кричи не кричи, ніхто не почує.
— Та-а-ак… Ну що ж, — Ігор Васильович відклав папірчики і схрестив пальці. — Чого принишк?
— Вам правду чи щось із народного гумору?
— Спробуй.
— Йде колобок лісом, а назустріч йому…
— Правду, боягузе, правду. З народним гумором ми теж ознайомлені. Назустріч лисичка…
— Та ні, Червона Шапочка.
— В чорному, напевно.
— Чому в чорному?
— Бо в тебе, Андрію, голос — якраз на похороні заводити.
— Зате у вас — як в тамади на весіллі.
Певно, що так.
— В тебе — класична залізодефіцитна анемійка. Похорон відміняється.
— З цим живуть довго і щасливо.
— Ну, не зовсім щасливо…
— …і не дуже довго.
— Радій, що не знаєш, які хвороби можуть спричиняти подібні симптоми. Значно гірші хвороби, повір мені.
— Вірю й радію.
— А тепер — про лікування. Тільки обіцяй, що почнеш якнайшвидше.
— Пішов гризти цвяхи.
— Сідай і слухай. Тільки десять відсотків кисню, що вдихають наші легені, розчиняються у кров’яному руслі. Решту зв’язують і транспортують еритроцити — червоні кров’яні тільця. А точніше — сполука гемоглобін. А ще точніше — гем, в основі якого — двовалентне залізо.
— Я ж казав — цвяхи.
— Не перебивай старших.
— І розумніших.
— І значно розумніших. За нестачі заліза до тканин надходить менше кисню. За нормою, гемоглобіну в чоловіків має бути 120–140 грамів на літр. У тебе — 98. Таку гіпоксію організм ще компенсує підвищеним серцебиттям, звуженням судин периферії. Але з часом він виснажується, крім того, ти ростеш, а будь-яке більше навантаження потребує більших затрат енергії. До речі, в тебе ніколи не виникало зміни смаку? Наприклад, хочеться їсти крейду або штукатурку, подобається запах бензину, ацетону…
— Так, тепер ви зробили з мене токсикомана.
— Я на повному серйозі. Поговорімо про дієту. У народі панацеєю вважається теляча печінка. Але вона постійно переробляє шкідливі речовини, тому я добре б подумав, пхаючи її у хворого. Поза тим, залізо в ній тривалентне, а таке залізо гірше засвоюється.
— Добре, печінки більше їсти не буду. До рота не візьму, присягаюсь.
— Прошу тебе, відповідальніше стався до свого здоров’я.
— Міністерство Охорони мого Здоров’я теж просить, аж руки заламує, під рекламними щитами: йой, людоньки, який цей нікотин шкідливий, бодай його качка копнула. Так гарно на малюночку виглядає, а такий шкідливий, зараза…
— Давай не будемо відволікатись. Отже, дієта…
— А вам, випадково, на операцію не треба йти?
— Випадково не треба.
— То, може, на ринок?
— Як з тобою батьки витримують?
— Тішаться щодень, як біда — цвяшком.
— Щодо цвяхів. Залізо міститься, насамперед, у тваринних продуктах. Рослинне залізо гірше засвоюється, але його багато є у морській капусті, шипшині, тільки свіжій, толокні. Геркулес і гречка — теж незле. Але основним джерелом є м’ясо. Кріль, індик, курка. Язик яловичий. Плюс — комплекс вітамі…
Лікар вмовк.
Липень зиркнув у вікно ординаторської і подивовано дмухнув у кватирку.
Андрій розумів, що мусив би стриматися, та не зміг. Давно він так не сміявся.
«Язик яловичий»… Це було смішніше за найсмішніший анекдот.
«Язик яловичий»… Від цього в животі вибухала колька, і він валився зі стільця, судомно хапаючись за стола.
Він згріб цей гіркий сміх, як в’язанку сіна, скрутив його і запхнув назад до горла, до нутрощів, там, де він мав сидіти і не рипатись. Та той виявився живучим. Пручався. Не давав себе задушити.
«Язик яловичий»… Неприбраній душі раптом зробилось прикро, як тому далекому кишеньковому кошеняті, яке тихенько попискувало, коли його витягали на берег баюри. Прикро за своє народження.
Відтак сміх заглух. Андрій хвилю посидів, впершись ліктями у коліна, а обличчям — у долоні… і підвівся. Давно повинен був підвестися. Ще тоді, з асфальту. Та забарився. Зіпхнув все на струс. Дозволив заопікуватися собою. Відбивався тільки для годиться.