— Південь однаково воюватиме, — сказала Жинь. — Їм потрібен лідер. Чому б ним не стати мені?
— Вони не підготовлені, — сказав Кітай. — Вони не озброєні, імовірно, змучені голодом…
— Тоді ми вкрадемо їжу і спорядження. Або привеземо його. Переваги союзу з Моаґ.
Кітай кліпнув.
— Ти збираєшся повести селян і біженців проти дирижаблів призахідників?
Жинь знизала плечима. Вона знала, що така безцеремонність — справжнє божевілля. Але їх затисли в глухому куті, а невеликий вибір варіантів був майже полегшенням, бо ж це означало лише те, що вони воюють або помирають.
— Не забувай ще про піратів.
У Кітая був такий вигляд, немовби він ось-ось вирве останні волосини на голові.
— Не думай, що якщо вихідці з півдня не підготовлені, то вони не стануть гарними солдатами, — сказав Ґужубай. — Наша перевага в чисельності. Лінія розколу зовсім не там, де її зібрався провести Вейсжа. Справжня громадянська війна спалахне не на рівні провінцій.
— Але Вейсжа — це не Імперія, — сказав Кітай. — Розкол відбувся з Імперією.
— Ні, розкол із такими людьми як ми, — сказала Жинь. — Є північ і південь. Завжди так було.
Частинки головоломки повільно складалися в її огорнутому опіумом розумі, але коли нарешті зімкнулися, осяяння скидалося на занурення в холодну воду.
Як вона раніше цього не розуміла? Ось чому вона завжди почувалася ніяково, відстоюючи Республіку. Видіння демократичного уряду було штучним утворенням, що гойдалося на нездійсненності обіцянок Вейсжі.
Але справжня основа опозиції йшла від людей, які втратили найбільше під правлінням Імперії. Людей, які тепер ненавиділи Вейсжу найбільше.
Десь там, переховуючись в уламках провінції Півня, була маленька дівчинка, налякана й самотня. Вона захлиналася безпорадністю, відчувала огиду до власної слабкості й горіла люттю. І вона зробила б що завгодно заради шансу битися, по-справжньому битися, навіть якщо це означало втрату контролю над власним розумом.
І таких були мільйони.
Розмах цього усвідомлення приголомшував.
Військові карти впорядковувалися заново в розумі Жинь. Кордони провінцій зникли. Усе було просто чорним та червоним: привілейована аристократія проти закостенілої бідноти. Чисельність нерівна. Ця війна раптом стала не такою, якою Жинь її вважала.
Жинь побачила обурення на обличчях свого народу. Вираз їхніх очей, коли вони посміли підняти погляд. Вони не були народом, який хапався за владу. Їхнє повстання не зруйнується від дурних особистих амбіцій. Вони відмовилися бути вбитими — і стали небезпечними.
«Ти не можеш самотужки виграти війну», — колись сказав їй Неджа.
Ні, але вона могла, маючи тисячі тіл. І якщо тисяча загине, тоді вона кине ще одну тисячу, і ще одну. Байдуже, наскільки нерівні сили, адже війна такого масштабу — гра в числа. І вона мала вільні життя. Це єдина перевага півдня проти призахідників, яких було надто багато.
Кітай немовби також це зрозумів. Недовіра зісковзнула з його обличчя, змінившись похмурим небажанням.
— Тоді ми воюватимемо проти Неджі, — сказав він.
— Республіка вже оголосила нам війну. Неджа сам обрав, на якому він боці.
Жинь тепер не потребувала це обговорювати. Вона хотіла цієї війни. Вона хотіла виступати проти Неджі знову і знову, аж до кінця, доки не лишиться тільки вона. Жинь хотіла бачити, як його пошрамоване обличчя спотворюється розпачем, коли вона забирає в нього все, що йому не байдуже. Хотіла мучити його, принизити, ослабити, позбавити сил. Щоб він благав навколішки.
Неджа мав усе, чого вона колись хотіла. Він був аристократом, вродливим і вишуканим. Неджа був родом із півночі. Він народився в осередку сили й тому почувався так, немовби за правом міг нею користуватися, вирішувати долю мільйонів людей, яких вважав нижчими за себе.
Вона збиралася відібрати в нього ту владу. А потім відплатити йому сповна.
«Нарешті», — заговорив Фенікс. Голос бога був приглушений печаткою, але Жинь чітко чула кожен порив його сміху. «Моя люба маленька спірлійко. Нарешті ми дійшли згоди».
Уся прихильність, яку вона відчувала колись до Неджі, вигоріла. Коли Жинь думала про нього, то відчувала лише жорстоку смачну ненависть.
«Дозволь їй розгорітися, — сказав Фенікс. — Дозволь їй зрости».
Гнів, біль і ненависть — три складові для великої і страшної сили, і вони вже дуже давно гноїлися на півдні.
— Нехай Неджа приходить по нас, — сказала вона. — Я випалю йому серце з грудей.
Після паузи Кітай зітхнув.
— Гаразд. Тоді ми плануємо війну проти наймогутнішої військової сили у світі.
— Не вони — наймогутніша сила в світі, — сказала Жинь. Углибині розуму вона відчувала присутність бога, спраглого, захопленого й нарешті бездоганно суголосного з її намірами.
«Разом, — заговорив Фенікс, — ми випалимо цей світ».
Вона грюкнула кулаком по столу.
— А я.
Дiйовi особи Цике
Фан Жунінь: сирота з провінції Півня; командир Цике; остання жива спірлійка.
Жамса: колишній в’язень Баґхри; нині майстерний підривник.
Бадзі: шаман, який прикликає невідомого бога, що дає йому сили берсерка.
Суні: шаман, який прикликає мавпячого бога.
Чаґхань Сужень: шаман із клану наймадів, Царин брат-близнюк.
Цара Сужень: відмінний стрілець; розмовляє з птахами; Чаґханева сестра-близнючка.
Унеґень: перевертень, який прикликає дрібного лисячого духа.
Аратша: шаман, який прикликає річкового бога.
*Алтань Тренсинь: спірлієць, колишній командир Цике. (Померлі)
Республіка Дракона та її союзники
Дім Їнь
Їнь Вейсжа: Воєначальник Дракона та лідер Республіки.
Їнь Сайкхажа: Леді Арлона; дружина Їнь Вейсжі.
Їнь Неджа: другий син Воєначальника Дракона.
Їнь Дзіньджа: найстарший син Воєначальника Дракона; головнокомандувач Республіканської армії.
Їнь Муджа: сестра-близнючка Дзіньджі, вчиться за кордоном, у Призахідній республіці.
*Їнь Мінджа: третій син Воєначальника Дракона; потонув у дитинстві.
Чен Кітай: син міністра оборони; останній нащадок дому Чен.
Сжин Венка: донька міністра фінансів.
Лю Ґужубай: Воєначальник Мавпи.
Цао Чажовк: Воєначальник Кабана.
Ґон Такха: Воєначальник Півня.
Ан Цолінь: Воєначальник Змії та колишній наставник Їнь Вейсжі.
Нікарська імперія та її союзники
Су Дадзі: Імператриця Нікані. Зміївна. Прикликає равликову богиню творення Нюйву.
Цун Хо: Воєначальник Барана.
Чан Ень: Воєначальник Коня, також відомий як «генерал Вовче М’ясо», згодом лідер Імперського флоту.
Дзюнь Ложань: колишній майстер Бою в Сінеґарді; нині де-факто Воєначальник Тигра.
Фейлень: колишній шаман Цике, який прикликає бога вітру; ув’язнений у Чулуу Корікх та звільнений Алтанем Тренсинем.
Дзян Дзия: Хранитель Воріт, прикликає істот із Імператорського звіринця; нині самоув’язнився в Чулуу Корікх.
*Їнь Жиґа: колишній Імператор Дракона; вважається загиблим із кінця Другої Макової війни.
Призахідники
Генерал Джозефус Тарквет: лідер призахідницьких військ у Нікані.
Сестра Петра Іґнатіус: представниця Сірого товариства (призахідницького релігійного ордену) у Нікані; одна з найвидатніших релігійних науковців свого покоління.