За стіною деренчав рояль. Це Верблюдич, прокинувшись із першим сонячним променем, розучував свою гаму. Верблюдич сидів за роялем, — це означало, що вже восьма година.
Янкель ліниво позіхнув і звернувся до Косаря:
— Закурити немає?
— Нема.
Потім обидва сяк-так одяглись і рушили в комору.
Комора була на горищі, а площадкою нижче, в однокімнатній квартирі, жив економ. Від сходів цю квартиру відокремлював досить довгий коридор, двері до нього були весь час замкнені, і треба було довго стукати, щоб економ почув.
Янкель і Косар спинилися перед дверима в коридор. Косар, ліниво потягуючись, стукав кулаком по дверях, викликаючи економа, і раптом широко розплющив заспані очі.
Двері від удару відчинилися.
— От тетеря. Забув замкнути, — похитав головою Косар і, знаком покликавши Янкеля, пішов у темряву.
Дісталися навпомацки до других дверей, відчинили і ввійшли в передпокій, залитий сонячним світлом.
У передпокої було так тепло й затишно, що заспані громадські працівники мимоволі барилися, не поспішали заходити в кімнату економа, насолоджуючись хвилинами спокою і самотності.
В цю мить і сталася та проста, але пам’ятна подія, в якій Янкель уперше показав свої незвичайні здібності.
Косар стояв і намагався подолати страшенну сонливість, уперто спрямовуючи всі думки до одного: треба ввійти до економа. У якусь мить, коли, здавалося, сила волі поборола в ньому лінощі і коли він хотів уже натиснути ручку дверей, раптом почувся, чудно змінившись до шепоту, голос Янкеля:
— Курити хочеш?
Чи хотів Косар курити? Ще б пак не хотіти! І вся енергія, зібрана на те, щоб відчинити двері, рантом відразу вирвалась у тому, як він обернувся до Янкеля і енергійно вигукнув:
— Хочу!
— Ну, то, прошу, кури. Ось тютюн.
Косар простежив за поглядом Янкеля і завмер, втупивши очі в стіл.
Там правильними рядками лежали акуратненькі коричневі чвертки тютюну. По обгортці призвичаєне око курця визначило: вищий сорт Б.
Пачок сорок — так у думці визначили практичні математики.
Подивились один на одного і, не змовляючись, вирішили: 40–2 = 38. А може, не помітять нестачі.
Так само мовчки підійшли до столу і, поклавши по пачці в кишеню, вийшли навшпиньках з кімнати.
Сонну тишу спальні порушив тріск дверей, і два збуджених шпаргонці ввірвались до кімнати.
— Хлопці, тютюн!
Вісім голів миттю виринули з-під ковдр, вісім пар очей заблищали масляним блиском, побачивши в піднятих руках Косаря та Янкеля апетитні пачки.
Першим отямився Циган. Швидко стрибнув з ліжка і, оглянувши зблизька милі чвертки, він жадібно спитав:
— Де?
Чергові мовчки кивнули головами в напрямку до кімнати економа. Циган зірвався з місця і зник за дверима. Спальня притихла в томливому чеканні.
— Ура, сволото! Є!
Громоносцев влетів переможно, розмахуючи двома пачками тютюну.
Приклад заразив усіх інших, і вже ніякі сили не могли стримати їх.
Геть усім кортіло мати по чвертці тютюну, і, вже забувши про обережність, спальня схопилась і, як на змаганнях, помчала до завітної кімнати…
За п'ять хвилин Шкіда тріумфувала.
Кожен обмацував, м'яв і стискував нещасні пакетики, що так несподівано попали до них.
Чорний, мов жук, заїка Гога, запеклий курець, що найдужче терпів від нестачі курива і збирав на вулиці «чиновників», був задоволений найбільше. Він сидів у кутку і, міцно стискаючи коричневу чвертку, без угаву повторював:
— Тют-тюнець є. Тют-тюнець є.
Янкель, забравшись на ліжко, по-дурному всміхався і співав:
На радощах навіть не помітили, що на підвіконні притулилася зайва пачка, поки Циган не звернув увагу.
— Сволото! Чий тютюн на підвіконні? У всіх є?
— У всіх.
— Виходить, зайва?..
— Зайва.
— Ого, здорово, навіть зайва!
— Тоді зайву поділимо. А по цілій пачці заначимо.
— Давай!
— Діли. Згода.
Зайву чвертку розтерзали на десять частин. Коли поділили, Циган грізно попередив:
— Тютюн заначуйте скоріше. І не патякати. Прихожим ні слова про це. Зрозуміли, сволото? А якщо кого схоплять, сам і викручуйся, інших не видавай.
— Гаразд. Котися. Знаємо…
Цього ранку вихователь Батько, увійшовши в спальню, надзвичайно зрадів, що нікого не треба було будити. Все гніздо було на ногах. Батько задоволено всміхнувся і захопливо сказав: