Республіка Шкід

_{І все-таки звичаї в республіці Шкід з часом змінюються.}

_{Правда, це відбувається куди менш помітно й послідовно, ніж у багатьох книгах, автори яких ставили собі за мету показати, як радянська школа, дитячий будинок або робітнича бригада «перековує» занепалих людей. Здавалося б, недосвідчені літератори, які взялися писати біографічну повість у вісімнадцяти-дев'ятнадцятирічному віці, легко могли збочити на цю уторовану стежку, швидко розмотати пружину сюжету й довести книгу до щасливого кінця, обминаючи всі життєві суперечності, зигзаги й петлі. Але ні, рушійна пружина повісті виявилась у молодих авторів тугою і непіддатливою. Вони не спокусилися спрощеннями, не стерли гострих кутів, не обминули труднощів.}

_{Перед нами проходить химерна низка вихованців Шкіди різного віку и походження.}

_{Навіть самих себе Л. Пантелєєв та Г. Бєлих змалювали з нещадною правдивістю, позбавленого будь-якого підфарбування і ретуші.}

_{Син удови-пралі, здібний, спритний, меткий Гришко Черних, на прізвисько Янкель, рано проміняв школу на вулицю. Жадібно ковтає він сторінки «Ната Пінкертона» й «Боба Руланда» і водночас займається найрізноманітнішими промислами: «обробляє двома пальцями» карнавку з пожертвуваннями біля каплиці, а потім дістає санчата і стає «радянським коником» — жде біля вокзалу, коли приїдуть мішечники, щоб за буханець хліба або за кілька «лимонів» везти через усе місто їхній важкий багаж.}

_{А ось інший шкідець, одягнений у вузький рваний мундирчик з кількома уцілілими золотими ґудзиками. До Шкіди він учився в кадетському корпусі.}

_{«— Ого! — вигукує Янкель. — Отже, благородного походження?}

_{— Так, — відповідає Купець, але без будь-якої гордості, — благородного… Моє повне прізвище — Вольф фон Офенбах.}

_{— Барон?! — регоче Янкель. — Здорово!..}

_{— Та тільки життя-то моє не краще ніж ваше… теж з дитинства дома не живу.}

_{— Гаразд, — мовив Япончнк. — Барон то барон, нас це не стосується. У нас — рівноправність».}

_{І справді, в Шкіді немає майнових і станових відмін. Усі рівні. Але й тут появляються серед хлопців свої хижаки.}

_{У Шкіді, як і в голодному Петрограді часів блокади та розрухи, голод породжує спекуляцію.}

_{Слайонов, підліток, «схожий на ситого й задоволеного павучка», який з'явився невідомо звідки, дає в борг своїм охлялим товаришам восьмушки хліба й одержує за них чвертки. Незабаром він стає справжнім багачем — навіть не за шкідськими масштабами, — виділяє частку своїх хлібних запасів старшому відділенню, щоб з його допомогою владарювати над молодшими дітьми, які опиняються в рабстві. Усе це триває доти, поки республіка Шкід з усією властивою їй раптовою люттю і шаленством не обрушується на «павучка», що обплутав її своїми тенетами.}

_{Рабство в Шкіді скасовується, борги анулюються: «Сьогодні вийшов маніфест. Хто що винен, тому хрест!»}

_{Так потроху долає Шкіда хвороби, прищеплені вулицею, товкучкою, спілкуванням з кримінальним світом.}

_{Той, хто уважно прочитає цю незвичну шкільну епопею, з інтересом помітить, який складини і химерний сплав поступово утворюється в Шкіді, де Вікмиксор, захоплюючись педагогічними шуканнями, намагається прищепити зборищу колишніх безпритульних мало не ліцейські традиції.}

_{В одному й тому ж розділі книги шкідець Бобер наспівує на мотив «Яблучка» характерні для того часу зловісні вуличні частівки:}

_{Ех, яблучко
На підвіконнячку,
В Петрограді появилися
Покійнички…}

_{І тут же хор шкідців затягує урочистий гімн на мотив старовинної студентської пісні «Gaudeamus», яку склали хлопці з ініціативи Вікмиксора. У цьому шкільному гімні, яким Вікмиксор розраховував збудити у хлопців почуття власної гідності й поваги до своєї школи, суворо витримано стиль і ритм віршованого латинського тексту, народженого в стінах університетів;}

_{Ми із різних шкіл прийшли
Разом тут учитись.
Браття, дружно як один
Будемо ж труди-и-тись!..}

_{А в найважчі для Шкіди дні, коли в ній вибухнула бурна епідемія злодійства, завідуючий школою знову, за висловом шкідців, «заліз у глибоку давнину» і витягнув звідти соціальний захід захисту від злочинців, який застосовували в Стародавній Греції, — остракізм.}