Утро России. 1917, 24 марта. № 79.
Грушевский М.С. ВЕЛИКА ХВИЛЯ
Велика хвиля настала! Впали з України кайдани, в які прибрала її лукава політика Московського царства, коли визволений великими зусиллями український народ передав у свою опіку свою новоздобуту свободу!
Як тільки виявилася дійсна основа московської політики — її заміри трактувати українців не як вільних спільників, а простих підданих московського царя, власність московського царства, — українське громадянство, його політичні провідники голосно й рішуче запротестували проти цього. Вже через чотири роки після підданства цареві маніфестом 1658 року вони проголосили своє підданство недійсним, свій зв’язок з Москвою розірваним. Але царський уряд, як раз узяв під свою руку український народ, так уже не хотів вертати йому волі — права рішати про себе. Використовуючи кожну внутрішню незгоду в українськім громадянстві, клясові і всякі інші суперечності, що розбивали одностайність української політики, царський уряд нитку за ниткою сплітав міцні ретязі на український народ і нарешті привів його до того поневолення, до тієї безрадности і занепаду, в якому він опинився через сто років пізніше.
Всі героїчні зусилля, всі жертви і заходи кращих синів України в пізніші десятиліття зоставались без успіху. Російський спрут цупко тримав свою здобич, і тільки російська революція визволила нас, розтявши нервовий центр його. Ми знову стали з підданих громадянами, вільними і повноправними і можемо знову рішати про себе, становити право для себе і будувати долю свого народу, своєї землі. У вільній Російській республіці не може бути невільних народів, так само, як не може бути невільних людей!