— А ось і наш підозрюваний, — сказала Леслі й указала.
На екрані була ще одна людина, яка пройшла повз Вільяма Скірміша й вийшла з кадру. Усе, що можна було про неї сказати: напевно, чоловік; можливо, в джинсах і шкіряній куртці. Згідно з коментарями, цю людину було вирішено звати «СВІДОК А».
Потім з'явилася третя фігура, яка йшла геть від камери. Я натиснув паузу.
— Він не схожий на того самого чоловіка, — сказала Леслі.
Це точно. На цьому чоловікові було щось на кшталт шапки смурфа та смокінг часів короля Едуарда — навіть не питайте, звідки я знаю, як виглядали смокінги за часів короля Едуарда; скажу лише, що це певним чином пов'язано з «Доктор Хто», і на цьому облишмо це питання. Ніколас казав, що смокінг червоний, але зображення з камери спостереження було чорно-біле. Я повернувся на два кадри назад, а потім знову вперед. Перша людина, СВІДОК А, вийшла з кадру за два кадри до того, як з'явився чоловік у шапці смурфа.
— Дві секунди на перевдягання, — сказала Леслі. — Жодна людина на це не здатна.
Я клацав далі. Чоловік у шапці смурфа вийняв палицю й швидко наздогнав Вільяма Скірміша. Замахування загубилося між кадрами, але удар було видно чітко. На наступному кадрі тіло Скірміша вже здолало півшляху до землі, а маленьку темну пляму, про яку ми вирішили, що то має бути голова, було ледь видно біля портика.
— Боже мій! Він дійсно відбив йому голову, — сказала Леслі.
Точнісінько, як сказав Ніколас.
— А ось на це, — сказав я, — жодна людина не здатна.
— Ти вже бачив, як людині голову відбивають, — сказала Леслі. — І я там була, забув?
— То була дорожньо-транспортна пригода, — сказав я. — То були дві тони металу, а не палиця.
— Так, — сказала Леслі й постукала по екрану. — Але ми бачимо це на власні очі.
— Тут щось неправильно.
— Окрім того, що людину вбивають?
Я повернув той кадр, на якому на сцені з'явився Шапка Смурфа.
— Ти бачиш палицю?
— Ні, — сказала Леслі. — Обидві його руки видно. Може, вона в нього на спині?
Я перейшов на наступний кадр. На третьому кадрі палиця чарівним чином з'явилася в руках Шапки Смурфа, але це могло бути результатом затримки між кадрами. І було з цією палицею ще дещо неправильне.
— Вона завелика, як для бейсбольної бити, — сказав я.
Палиця була завдовжки щонайменше як дві третини зросту чоловіка, що тримав її. Я кілька разів переходив по кадрах то назад, то знову вперед, але не міг зрозуміти, де він її ховав.
— Може, йому подобається говорити дуже лагідно? — сказала Леслі[2].
— Де взагалі можна дістати биту такого розміру?
— У «Крамниці великих бит»? — сказала Леслі.
— Спробуймо глянути на його обличчя, — сказав я.
— «Бити для великих хлопчиків», — сказала Леслі.
Я ігнорував її та дивився далі. Вбивство тривало менше, ніж три секунди, лише три кадри: на першому підготовка, на другому удар, а на третьому наслідки. Четвертий кадр спіймав Шапку Смурфа, коли той розвертався: профіль у три чверті, в якого стирчали підборіддя та великий гачкуватий ніс. На наступному кадрі Шапка повертався туди, звідки прийшов. Тепер він ішов повільніше, досить безтурботно, наскільки можна було судити з такого відеозапису. Палиця зникає через два кадри після вбивства — і знову я не зміг знайти, куди вона ділася.
Я подумав, чи немає можливості покращити зображення облич, і почав шукати відповідну функцію.
— Ідіот, — сказала Леслі. — Відділ розслідування вбивств це й без тебе мав зробити.
Вона була права. Відео вже мало посилання на покращені зображення Вільяма Скірміша, СВІДКА А та вбивці в шапці смурфа. Всупереч тому, що показують у серіалах, покращення відеозапису має межу. І байдуже, якщо зображення цифрове — якщо інформації немає, її немає. Тим не менш, хтось із лабораторії добре постарався, і попри те, що всі три обличчя були нечіткі, щонайменше було очевидно, що це три різні людини.
— На ньому маска, — сказав я.
— Ти починаєш вигадувати, — сказала Леслі.
— Подивись на підборіддя та ніс, — сказав я, — таких не буває.
Леслі вказала на коментар до цього зображення:
— Схоже, слідчі згодні з тобою.
До файлу доказів додавався список «заходів», одним із пунктів якого було «перевірити місцевих виробників і продавців театральних і маскарадних костюмів». Пріоритет цього пункту був дуже низький.
— Ага! — сказав я. — Отже, це може бути одна людина!
— Як можна перевдягнутися за дві секунди? — спитала Леслі. — Не вигадуй.
Усі файли доказів пов'язані посиланнями, тому я вирішив перевірити, чи вдалося слідчим відстежити, куди СВІДОК А пішов від місця скоєння злочину. Виявилося, що вони не змогли цього зробити, хоча пошуки цього свідка мали високий пріоритет. Я був готовий побитися об заклад, що буде прес-конференція із закликом до свідків. Зокрема на ній звучатиме фраза «А особливо ми зацікавлені в розмові з…»
Смурфову Шапку відстежили вздовж усієї вулиці Нью-Роу (саме туди він пішов і за словами Ніколаса), але потім він зник з камер спостереження в провулку Св. Мартіна. Згідно зі списком «заходів», половина команди, що займалася розслідуванням, наразі прочісувала навколишні вулиці, шукаючи можливих свідків і докази.
— Ні, — сказала Леслі, вгадавши мої думки.
— Ніколас…
— Привид Ніколас, — виправила мене Леслі.
— Ніколас з обмеженою тілесністю, — виправив її я, — правильно розповів мені про те, як убивця наблизився до жертви, про спосіб нападу та про причину смерті. Також він правильно назвав напрямок, куди втік убивця, і ми не маємо жодного кадра, на якому було б одночасно видно СВІДКА А та Смурфову Шапку.
— Смурфову Шапку?
— Підозрюваного у вбивстві, — сказав я. — Мені треба повідомити про це слідчих.
— І що ти скажеш старшому інспекторові? — спитала Леслі. — «Я зустрів привида, і він сказав мені, що СВІДОК А надів маску і скоїв убивство»?
— Ні, я скажу, що до мене підходив потенційний свідок, який хоча й пішов раніше, ніж я встиг з'ясувати його ім'я та адресу, надав цікаву інформацію, яка потенційно може сприяти успішному завершенню слідства.
Принаймні, цього було достатньо, щоб Леслі замислилася.
— І ти вважаєш, що це врятує тебе від процесуального відділу?
— Щонайменше, це варто спробувати.
— Цього недостатньо, — сказала Леслі. — По-перше, вони вже займаються СВІДКОМ А, у тому числі розглядають можливість того, що на ньому була маска. По-друге, ти міг отримати всю цю інформацію з цього відео.
— Вони не знатимуть, що я мав доступ до цього відео.
— Пітере, — сказала Леслі. — На цьому відео видно, як комусь відбивають голову. Воно пошириться всім інтернетом ще до кінця цього дня, і це за умови, що його ще не показали в ранкових новинах.
— Тоді я створю нові напрямки розслідування, — сказав я.
— Ти зібрався шукати свого привида?
— Хочеш зі мною?
— Ні, — сказала Леслі. — Оскільки завтрашній день — найважливіший день решти моєї кар'єри, я ляжу в ліжко рано з чашкою какао та примірником довідника працівника поліції.
— Що ж, це навіть добре, — сказав я. — У будь-якому разі я вважаю, що вчора він тебе злякався.
Для полювання на привида потрібні: тепла спідня білизна (дуже важливо), тепла куртка, термос, терпіння, привид.
Мені дуже скоро спало на думку, що це, цілком можливо, найбезглуздіша річ, яку я коли-небудь робив. Близько десятої години вечора я зайняв свою першу позицію — за столиком біля кав’ярні; там я чекав, коли людей стане менше. Коли кав'ярня закрилася, я побрів до портика церкви й став чекати.
Ніч знову була зимна, а це означало, що п'яницям, які виходили з пабів, було надто холодно, щоб бити одне одного. Повз мене пройшли учасниці дівочої вечірки: близько десятка жінок у завеликих рожевих футболках, на великих підборах, з кролячими вухами на голові. На блідих ногах гусяча шкіра від холоду. Одна з них помітила мене.
2
«Говори лагідно, але май при собі палицю — тоді далеко підеш» — західноафриканське прислів’я, що набуло популярності завдяки його цитуванню Теодором Рузвельтом.