Не дивно, що невдовзі його найближчі родичі один за одним спішно подалися до вкритих деревами-лихоманками берегів величної сіро-зеленої каламутної річки Лімпопо, аби й собі одержати у крокодила нові носи.
Відтоді, мої любі, всі слони, яких ви коли-небудь зустрінете, та й ті, яких ви ніколи не побачите, мають такі самі хоботи, що й невгамовне допитливе слоненя.
Сага про старого кенгуру
Раніше кенгуру виглядав не таким, яким ми звикли його бачити. Це був зовсім інший звірок, із чотирма короткими лапками, сірий, пухнастий та неймовірно чванькуватий. Одного разу, вдосталь наскакавшись гірськими пагорбами у самісінькому центрі Австралії, попрямував він до молодшого божества Нка.
Отже, прийшов наш герой до нього о шостій ранку, якраз перед сніданком, і заявив:
— Зроби мене несхожим на решту звірів уже до п’ятої години сьогоднішнього вечора.
Підхопився рвучко Нка з піщаної відмілини, на якій сидів, гукнувши:
— Забирайся геть!
Потому, вдосталь наплигавшись скелястими бескидами[49] у самісінькому центрі Австралії, вирушив сірий, пухнастий та неймовірно чванькуватий кенгуру до середульшого божества Нквінга.
Отже, прийшов наш герой до нього о восьмій ранку, якраз після сніданку, і заявив:
— Зроби мене несхожим на решту звірів, а також допоможи мені прославитися уже до п’ятої години сьогоднішнього вечора.
Вистромився Нквінг зі свого барлогу під терновим кущем, гукнувши:
— Забирайся геть!
Відтак, удосталь настрибавшись піщаною рівниною в самісінькому центрі Австралії, подався сірий, пухнастий і неймовірно чванькуватий кенгуру до старшого божества Нквонга.[50]
Отже, прийшов наш герой до нього о десятій, ще задовго перед обідом, і заявив:
— Зроби мене несхожим на решту звірів, допоможи мені прославитися, а також стати чудовим бігуном уже до п’ятої години сьогоднішнього вечора.
Вибрався Нквонг зі своєї купелі в солоному озерці й мовив:
— Гаразд, зроблю.
Тож покликав Нквонг дінго, жовтошкурого собаку дінго, завжди голодного, брудного та нечесаного, і, вказуючи на кенгуру, сказав:
— Агов, дінго! Прокидайся! Бачиш отого добродія-стрибунця? Він бажає бути знаменитим та чудово бігати. Ану, допоможи йому в цьому!
Схопився рвучко дінго, жовтошкурий пес дінго, зі словами:
— Кому, оцьому котячому кролику?
І кинувся дінго, жовтошкурий собака дінго, завжди голодний, з вишкіреними зубами у бік нахаби.
Щосили дременув від нього зарозумілий кенгуру на своїх чотирьох коротких, немов у кролика, лапках.
Тут, мої любі, закінчується перша частина оповіді.
Біг він крізь пустелю, гори, солончаки, зарості тростини, блакитних евкаліптів[51] й гущавінь терену, поки в нього не стомилися передні лапи.
А що вдієш!
А за ним продовжував гнатися дінго, жовтошкурий собака дінго, завжди голодний, з вишкіреними зубами, не наближаючись, але й не відстаючи од утікача.
А що вдієш!
З останніх сил мчав старий кенгуру. Він нісся крізь чагарники, зарості акації, високі та низькі трави, тропіки Козерога і Рака[52], доки в нього не стомилися задні лапи.
А що вдієш!
А за ним продовжував гнатися дінго, жовтошкурий собака дінго з вишкіреними зубами (якому дедалі сильніше дошкуляв нестерпний голод), не наближаючись, але й не відстаючи од утікача, аж поки обидва не прибігли до річки Воллгонг.[53]
У ті часи на річці ще не було мосту або хоча б порому, і кенгуру не знав, як дістатися іншого берега. Отож він встав на задні лапи і стрибнув.
А що вдієш!
Одним махом перескочив річку Фліндерс[54], а потім стрибав через застиглу вулканічну лаву та пустелі в самісінькому центрі Австралії. Скакав як кенгуру.
Спочатку він плигав на один ярд[55], потім — на три ярди, згодом — на п’ять, і його лапи ставали усе сильнішими й довшими. У кенгуру зовсім не було часу відпочити або підживитися, хоча сердега так цього потребував.
50
Вірогідно, усі три божества належать не до австралійської, а до меланезійської міфології (Меланезія — одна з острівних груп у південно-західній частині Тихого океану).
52
Тропік — (астрон.) уявне коло на поверхні земної кулі, паралельне екватору і віддалене на певну відстань на північ або на південь від нього. Через Австралію проходить тільки тропік Козерога.