Спостерігав я хвилину,
Й поблиск її супокою,
Ложе камінне, що пропонувало
Місце незайняте попід стіною,
Збурили потяг жадучий
Спізнати часу глибини,
Життя незнане за порогом смерті,
Де мчать століття, наче мить єдина…
……………………………………………
Від боротьби натомившись
За існування буремне,
Часом пригадую я завидюще
Закуток той потаємний і темний.
Я про ту жінку стьмянілу
Згадую в тихій шанобі:
«Що за любов, мовчазна і смертенна!
Що то за сон — непорушний, у гробі!»
LXXVII
Мені говориш ти, що маєш серце
Хоча б тому, що чуєш, як стукоче.
Та це — не серце, а хіба що пристрій,
Який шумить за графіком робочим.
LXXVIII
Нікчемною марою,
Удаючи, що діє,
Попереду Бажання
Іде Надія.
Її облуди злі
Народжуються знову, наче фенікс,
З її золи.
LXXIX
Одна з жінок струїла мою душу,
А інша отруїла моє тіло.
З них жодна не пішла мене шукати,
Я скаржитись на них не маю сили.
Оскільки світ є круглим, світ кружляє.
І якщо завтра, крутячись, отрута
Отруїть ще когось, хіба я винний?
Що інше, окрім неї, можу збути?
Інші рими
Вічна любов
Можливо, хмари перекриють сонце
Навіки, й море висохне за мить;
Можливо, вісь землі зненацька трісне,
Мов скло, яке дрижить.
Все трапиться! Можливо, смерть накине
На мене поховальний свій покров;
Але в мені не вигасне ніколи
Палаюча любов.
До Касти
Твій подих — наче пахощі цвітіння;
Твій голос — ніби лебедів зізнання;
Твій погляд — мов зоря сяйлива рання,
Трояндобарвні щоки і вуста.
Даєш нове життя, нову надію
Ти серцю, що загинуло від щему;
Ти виростаєш у житті моєму,
Мов квітка, що в пустелі вироста.
До всіх святих
(1 листопада)
Святі отці, що сім'ям древа віри
Зробилися колись, у давній час,
Звитяжцеві божественному смерті
Молітеся за нас.
Пророки, що окреслили натхненно
Майбутнє і дали дороговказ,
Тому, хто вирвав світло із темноти,
Молітеся за нас.
Правдиві душі, чисті та безгрішні,
Ваш в ангельськім хоралі чути глас;
Тому, хто на свій бік дітей прикликав,
Молітеся за нас.
Апостоли, що спорудили в світі
Церкви могутній і стійкий каркас,
Тому, хто є чесноти скарбівничим,
Молітеся за нас.
Стражденники, що здобули звитяги
Своєю кров'ю, юрмам напоказ,
Тому, хто дав вам міць у бойовищах,
Молітеся за нас.
Цнотливі діви, до лілей подібні,
Що влітку — сніг і злото для прикрас,
Тому, хто є живцем краси й наснаги,
Молітеся за нас.
Ченці, які у келіях самотньо
Благали, щоб вогонь війни загас,
Тому, хто є веселкою у грозах,
Молітеся за нас.
Достойники, чиї розумні пера
Заповідали честь і знань алмаз,
Тому, хто є повчанням невичерпним,
Молітеся за нас.
Войовники Христової армади,
Сприйміть моє благання — не наказ:
Молітеся, щоб нам простив провини,
Тому, хто владарює серед вас.
До Еліси
Щоб ти це читала сірими очима,
Щоб ти їх співала чисто й залюбки,
Щоб вони сповняли твою чуйну душу,
Склав я ці рядки.
Щоби ти дала їм юнь, життя й горіння,
Щоб ти їх пустила в серце навпрямки, —
А цього напевне я не зможу дати —
Склав я ці рядки.