Щоб ти мала втіху з радості моєї,
Щоб мої сприймала болісні думки,
Щоб мого життя ти вчула тріпотіння,
Склав я ці рядки.
Щоб перед тобою і життя, й кохання,
Як свою пожертву, я поклав-таки,
Разом із душею, усміхом, сльозами,
Склав я ці рядки.
Краплина роси
Роси краплина, що на дні дрімає
У чашечці білющої лілеї, —
То є палац із дивного кришталю,
Де мешкає краси щасливий геній.
Він їй дає поезію і тайну,
І пахощами повниться краплина;
Ай, горе квітці, бо з цілунком сонця
Зникає ця перлина!
Далеко і поміж дерев
Далеко і поміж дерев,
Десь у гущавині лісу,
Чи бачиш, як щось блищить
І плаче? То зірка з висі.
Дедалі ближче вона,
Неначебто крізь запону,
Можливо, сяє ліхтар
Наприкінці перегону.
Нарешті, швидкий цей біг
Скінчився для втікача.
Зневіра. Не ліхтар це і не зірка,
Бо світло, що нас вабило, — свіча.
Життя — це є сон квапливий
Життя — це є сон квапливий,
Триває цей сон недовго — мов сполох;
Коли прокинешся раптом,
То видно, що все — метушня і порох…
Якби ж цей сон був глибоким
Від присмерку до світання!
Волів би я, щоб сон тривав до смерті!..
Щоб снилось і моє, й твоє кохання!
