Рими

Безформні силуети
Істот невірогідних,
Неначе крізь завісу
Пейзажів каламуть;

Барвисті переливи,
Які в повітрі схожі
На часточки веселки,
Що в сяєві пливуть;

Думки, що слів не мають,
Слова, які без сенсу;
Каденції без ритму,
Сумбурні, в метушні;

Спомини, забаганки
Речей, що не існують;
Веселощі раптові,
Передчуття журні;

Знервована дієвість,
Що без застосування;
У леті без гнуздечки
Коня палкий нестрим;

Безумний пломінь духу,
Що пристрасно палає,
Божественне сп'яніння
Творця, що править ним…

        Натхнення є таким!

У мозку сильний голос
Уговтує безладдя,
А з-поміж темних тіней
Вже світло вирина;

Гнуздечка злотосяйна
Приборкує потужно
В оскаженілім леті
Прудкого скакуна;

Вузький промінчик світла
Думки у сніп'я в'яже;
Роздерши хмари, сонце
Здіймається увись;

Рука розумна, мовби
Перлини у намисто,
Збирає слів пучечки,
Щоб сенсові дались;

Гармонія знаходить
Потрібні темп і розмір,
Аби примхливі ноти
Зібрати у вінець;

З пластичною красою,
Близьку до ідеалу,
Вирізьблює статую
Із каменю різець;

Довкілля, де ширяють
Думки у круговерті, —
Їх вабить і гуртує
Принадливий полон;

Потік, де буйні хвилі
Гамують спрагу жару,
Оаза, що для духу —
Потужний бастіон…

        Таким є наш резон!

Завдаючи поразки
У битві їм обом,
Спроможний тільки Геній
З’єднати їх ярмом.