— Це неможливо, — заявив я, — зовсім неможливо. За такий короткий строк…
— Це можливо, Раух, Майте на увазі, що перед вами буде досить тямуща аудиторія, яка добре міркуватиме і матиме чудову математичну пам'ять. Про це ми подбаємо. Це в наших силах…
— Теж штучно? З допомогою імпульсного генератора? — спитав я.
Больц кивнув головою.
— Отже, погоджуєтесь?
Я міцно стулив повіки. Значить, Дейніс і всі його друзі по палаті — нормальні люди, і все те, що вони вчора мені говорили, правда. Значить, ця компанія справді навчилась керувати людськими думками, волею й почуттями з допомогою електромагнітних імпульсних полів.
Я відчував, що Больц дивиться на мене уважно, і мусив прийняти рішення. Це було страшенно важко. Якщо я погоджуся, мені доведеться навчати людей математики для того, щоб потім їх штучно примушували форсовано витрачати свої розумові здібності до цілковитого їх виснаження, до цілковитого зносу живої речовини мозку, після чого вони назавжди підуть у «Притулок». Якщо я відмовлюсь, це саме станеться зі мною.
— Отже, ви згоджуєтесь? — повторив Больц, торкнувши мене за плече.
— Ні, — рішуче заявив я. — Ні. Я не можу бути співучасником у цій огидній справі.
— Як хочете, — зітхнув він. — Дуже шкодую…
Через хвилину Больц діловито встав з-за стола, підійшов до дверей і, прочинивши їх, гукнув:
— Ейдер, Шранк, зайдіть сюди!
— Що ви збираєтесь зі мною робити? — спитав я підводячись.
— Для початку ми знімемо імпульсно-кодовий спектр вашої нервової системи.
— Тобто?
— Тобто складемо картку, в яку будуть записані форма, інтенсивність і частота імпульсів, що відповідають за кожний ваш душевний та інтелектуальний стан.
— Але я не дозволю. Я протестуватиму. Я…
— Проведіть професора в дослідну лабораторію, — байдужим голосом промовив Больц і одвернувся від мене до вікна.
Уже коли я був у дослідній лабораторії фірми Крафтштудта, в мене виникло рішення, якому судилось, кінець кінцем, відіграти видатну роль у всій цій мерзенній історії. Я міркував так. Зараз зі мною робитимуть щось таке, що дасть у руки Крафтштудту і його банді відомості про мій внутрішній духовний світ. Злочинці намагатимуться встановити, якими формами електромагнітного впливу на мою нервову систему можна викликати в мені ті чи інші емоції, переживання і відчуття. Якщо це їм удасться повністю, тоді я буду остаточно в їхній владі. Якщо ж ні, то я зможу зберегти певну самостійність. Це мені може надалі дуже знадобитись. Отже, я повинен одурити цих ультравчених бандитів, змішати їхні карти. А це, мабуть, в якійсь мірі можливо. Недарма ж учора в палаті я чув, як один з рабів Крафтштудта запевняв, що імпульсно-кодова характеристика людини індивідуальна, за винятком математичного мислення.
Мене ввели у велику кімнату. Вона здавалась дуже тісною через громіздкі прилади, що стояли навколо. Кімната нагадувала невелику електростанцію. В центрі розмістився пульт з дошками приладів і шкалами. Ліворуч, за металевою сіткою, стояв великий трансформатор, і на фарфорових панелях жевріли червонуватим світлом кілька генераторних ламп. На металевій сітці, що екранувала генератор, були прикріплені вольтметр і амперметр. За їхніми показаннями, очевидно, визначалась потужність, яку віддавав генератор. У самому центрі височіла циліндрична кабіна, що складалася з двох металевих частин — верхньої й нижньої, з'єднаних середньою частиною з прозорого ізолюючого матеріалу.
Два моїх провідники підвели мене до кабіни. З-за пульта керування встали два чоловіки. Один з них був той самий лікар, який проводжав мене до Крафтштудта і дав мені наркоз, другий — незнайомий, згорблений стариган з гладенько зализаним рідким волоссям на жовтому черепі.
— Треба зняти спектр, — сказав один з провідників.
— Не вмовили, — кинув лікар грубо. — Я так і знав! Я одразу визначив, що Раух належить до сильних натур. Треба було цього сподіватися. Ви погано кінчите, Раух, — сказав він, звертаючись до мене.
— Ви теж, — відповів я.
— Ну, це ще невідомо, а от щодо вас — точно.
Я знизав плечима.
— Ви зробите всю процедуру добровільно чи вас доведеться до цього змушувати? — запитав він, окидаючи мене нахабним поглядом.
— Добровільно. Мені, як фізикові, це навіть цікаво.
— Чудово. В такому разі зніміть черевики й роздягніться до пояса. Насамперед я повинен вас оглянути, вислухати, поміряти кров'яний тиск.
Я роздягнувся. Перша частина «знімання спектра» являла собою звичайний лікарський огляд: «дихайте», «не дихайте» і таке інше.