— Прошу вас за мною. Обережно, тут східці. Тепер ліворуч. Знову східці. Тепер підемо вгору…
Кажучи це, юнак вів мене за руку темними кривими коридорами, по спусках і підйомах.
Нарешті над головою замерехтіло тьмяне жовтувате світло. Піднявшись по крутих кам'яних сходах, я опинився в невеликому холі із заскленою перегородкою. Юнак швидко пройшов за неї, відчинив широке віконце в перегородці і звернувся до мене:
— Слухаю вас.
У мене було таке почуття, ніби я не туди потрапив. Цей напівморок, підземний лабіринт і, нарешті, ця глуха кімната, без вікон, з єдиною тьмяною електричною лампочкою під стелею, ніяк не в'язалися з уявленням про те, яким має бути сучасний обчислювальний центр.
Я стояв, збентежено оглядаючись навколо.
— Слухаю вас, — повторив юнак, висунувшись у віконце.
— Ах, так! Отже, тут і міститься обчислювальний центр компанії Крафтштудта?
— Так, так, — перебив він мене з ноткою роздратування в голосі. — Я вже вам сказав, що тут він і міститься. Яка у вас задача?
Я витяг з кишені аркуш паперу з рівняннями і подав його у віконце.
— Це лінійне наближення рівнянь у частинних похідних, — невпевнено почав я пояснювати. — Я б хотів, щоб ви хоч би чисельно їх розв'язали, ну, скажімо, безпосередньо на межі поділу двох середовищ… Розумієте, це дисперсійна рівняння, і тут швидкість поширення радіохвиль змінюється від точки до точки.
Зібгавши мій аркуш, юнак раптом промовив:
— Усе ясно. Коли вам потрібен розв'язок?
— Як коли? — здивувався я. — Це ви повинні мені сказати, коли зможете розв'язати рівняння.
— Вас влаштовує завтра? — спитав він, звівши на мене глибокі чорні очі.
— Завтра?
— Так, завтра. Скажімо, годині о дванадцятій дня.
— Боже, та що це у вас за обчислювальна машина?! Така швидкість роботи!
— Отже, завтра о дванадцятій дня ви одержите розв'язок. Вартість — чотириста марок. Платіть готівкою.
Ні слова не кажучи, я подав йому гроші разом з візитною карткою, на якій значились моє прізвище й адреса.
Проводжаючи мене підземним лабіринтом до виходу, юнак запитав:
— То, значить, ви і є професор Раух?
— Так. А чому ви питаєте?
— Просто так. Організовуючи математичний центр, ми розраховували, що рано чи пізно ви до нас прийдете.
— Чому ви так розраховували? — спитав я.
— А від кого ж іще ми можемо сподіватися замовлень у цьому глухому закутку?
Відповідь здалась мені досить переконливою.
Не встиг я попрощатися з юнаком, як двері за мною зачинились.
Усю дорогу додому я думав про цей дивний обчислювальний центр поряд з «Притулком мудрих». Де й коли я зустрічав прізвище Крафтштудт?
Наступного дня я з нетерпінням чекав денної пошти.
Коли о пів на дванадцяту біля дверей моєї квартири почувся дзвінок, я схопився і побіг зустрічати листоношу. На мій подив, я побачив у дверях тоненьку бліду дівчину з величезним синім пакетом у руках.
— Ви професор Раух? — запитала вона.
— Так.
— Вам пакет від Крафтштудта. Будь ласка, розпишіться.
Її тоненькі ручки секунду понишпорили в кишенях пальта, і дівчина подала мені книжку.
На першій сторінці книжки значилось єдине прізвище — моє. Я розписався і подав дівчині монету.
— О, що ви, — спалахнула вона і, промовивши ледве чутно «до побачення», пішла.
З пакетом я повернувся до кабінету.
Дивлячись на фотокопії списаного дрібним почерком рукопису, я спершу нічого не зрозумів. Від електронної лічильно-розв'язувальної машини я сподівався зовсім іншого: довгих стовпчиків цифр, в одній колонці яких мали стояти значення аргумента, а в другій — значення розв'язку рівнянь.
Нічого подібного я тут не бачив. Це було строге й точне розв'язання моїх рівнянь!
Я перебігав очима сторінку за сторінкою, все більше й більше заглиблюючись у строгі викладки, що вражали своєю красою, дотепністю та винахідливістю. Той, хто розв'язував рівняння, мав величезні математичні знання, яким можуть позаздрити першокласні математики. Для розв'язання було використано майже весь математичний апарат: теорію лінійних і нелінійних диференціальних та інтегральних рівнянь, теорію функцій комплексного змінного, теорію груп, теорію множин і навіть такі математичні дисципліни, як топологію, теорію чисел і математичну логіку, що, здавалося б, не мають відношення до даної задачі.
Я мало не вигукнув від захоплення, коли внаслідок синтезу великого числа теорем, проміжних викладок, формул і рівнянь, кінець кінцем, з'явився і сам розв'язок — математична формула, яка займала аж три рядки.