— Спроба використати мої праці для цієї мети вже була. Та успіху вона не мала і, гадаю, не матиме.
Сказавши це, Кеннант вийшов. Фред чув, як в «електронній кузні» стукнув рубильник. Професор Кеннант вимкнув електронний молот. За кілька хвилин він повернувся, тримаючи в руках оброблену хромову чашку. Він одімкнув сейф і сховав її всередину. Не промовивши й слова, вчений залишив приміщення.
— Тепер, Фред, ви знаєте, як і що треба робити. Я їду днів на два й доручаю вам обробити ці хромові параболоїди. Вони нам згодяться для конденсаторів майбутнього мікроскопа. Тільки, прошу вас, після обробки негайно ховайте їх у сейф і до мого приїзду не чіпайте. Зрозуміло?
— Так, професоре.
На обличчі Фреда на мить з'явилася легка тінь, яка одразу ж зникла. Він подивився на свого шефа.
— Ключ від сейфа ви мені залишите?
— Аякже. Майте на увазі, ці параболічні дзеркала надзвичайно цінні. Пам'ятаєте, ви мені говорили про смертоносні промені? Так от, дзеркала особливо придатні для цієї мети. Якби військове міністерство країни знало, що вони в нас є, то не пошкодувало б грошей, аби тільки їх придбати. Тому повторюю: кожне виготовлене дзеркало негайно ховайте під замок. Ось вам ключ.
Кеннант подав своєму асистентові ключ від сейфа. Фред обома руками притис його до грудей.
— І ще, — вів далі Кеннант, — якщо у вас ненароком розіб'ється якесь із цих дзеркал, то в моєму письмовому столі є хромові заготовки. Можете повторити дослід.
— Розіб'ється? — здивувався Фред.
— Так. Вони іноді розбиваються. Після електронного кування вони часто стають крихкими. Отже, вам усе ясно?
— Ясно. Я зроблю так, як ви кажете.
Після цієї розмови Кеннант кілька хвилин походив по лабораторії, уважно оглянув усі прилади та установки і, нарешті, зупинився біля вихідних дверей.
— Заклинаю вас, кожне виготовлене дзеркало негайно ховайте в сейф. Це конче потрібно, розумієте? Якщо ви цього не робитимете…
— Що ви, професоре! — вигукнув Фред. — Я все зроблю так, як ви сказали.
— Тоді бажаю успіху. До побачення.
Як тільки професор Кеннант пішов, Фред підскочив до лінійного прискорювача. Він заправив у затискач хромове параболічне дзеркало й увімкнув електронний молот. Через сорок хвилин він повторив те саме з другим параболоїдом, потім з третім, четвертим, п'ятим. Роботу закінчив пізньої ночі, коли на письмовому столі вже лежало сім готових параболічних дзеркал — відбивачів гамма-променів.
— Старий осел! — зловтішно промовив Фред. — Який же він ідіот! Нарешті я одержу за роботу те, що мені належить. Як Брайту не пощастило цього зробити раніше?
Скінчивши роботу, Фред відімкнув сейф і зазирнув усередину.
— Хитра бестія! — шепотів він сам до себе. — Знищив усе, що було зроблено досі. Самі уламки!
Справді, у сейфі він не знайшов жодного цілого дзеркала. На чотирьох полицях лежали тільки дрібні уламки колишніх сферичних та параболічних дзеркал.
Фред поклав п'ять дзеркал у сейф, а двоє засунув собі в кишеню. Вони були важкі, і штани сповзали вниз.
Після цього Фред замкнув сейф і залишив лабораторію.
В кафе «Сирена» він похапцем набрав телефонний номер.
— Кайзер? Привіт, старик. Гадаю, чекова книжка при тобі? Так от, негайно приходь до мене й забирай товар. Так, так. Не розумію, як це не пощастило Брайту. Простісінько! Він сам усе віддав у мої руки. Що? Це все передбачено. Він сказав, що деякі з них можуть стати крихкими й розбитись. З цими все гаразд. Скоріше приїжджай і бери, а то я лишусь без штанів. Вони важкі, як авіаційні бомби. Що? Добре, поки що я згоден на аванс. Після випробування — решту? Гаразд. Отже, кафе «Сирена». Чекаю.
Кайзер не ввійшов, а влетів.
— Вітаю, щасливчику! — прошепотів він на вухо Фреду й потис йому руку.
— Спритно я обробив цього античного пацифіста, га? — розв'язно промовив Фред.
— Шикарно. Не розумію, як це тобі пощастило так швидко. Наш бос захоплений'. Де вони?
Фред оглянув порожнє кафе і тоді обережно витяг з кишені спершу одне, а далі й друге параболічні дзеркала.
— Гроші на бочку!
Кайзер подав йому чек. Прочитавши цифру, Фред широко посміхнувся.
— Я тільки що дзвонив у міністерство, головному. Завтра він особисто повезе їх на спеціальний полігон для випробування. Якщо все буде гаразд, то цю суму буде збільшено у п'ять разів. Ось гарантійний лист.
— Порядок, — сказав Фред і передав своєму приятелові обидва дзеркала. — Не забудь сказати головному: мені ще належить за те, що я знаю, як ці штуки роблять. Ними ж незабаром почнуть озброювати армію! Я можу взяти на себе налагодження масового виробництва.