— Певна річ, — сказав Кайзер. — Це матимемо на разі. Ну, а тепер давай вип'ємо — і гайда додому. Тобі пора спати. Адже завтра в тебе, хай йому чорт, напружена наукова робота. Два дзеркала вийшли крихкими й розбились, їх треба виготовити знову. Так же?
Кайзер і Фред голосно зареготали.
Кеннант застав Фреда за письмовим столом. Він розсівся в кріслі, витягнувши ноги вперед, і, пихкаючи, видихав із легенів сигарний дим.
— Привіт, молодий друже, — весело звернувся професор до свого асистента.
— А, шеф, прибули! Як ви себе почуваєте?
— Дякую, добре. Навіть дуже. А ви?
— Все гаразд. Трохи втомився. Ці кляті дзеркала…
— Що з ними? — посміхаючись, запитав Кеннант.
— Та те, про що ви мене попереджали. Двоє з них вийшли дуже крихкими й розбились…
Кеннант уважно глянув на юнака, похитав головою і сумно промовив:
— Я так і знав. У цьому все нещастя. Не втямлю, що з ними робити? Саме в цій крихкості і заковика.
Фред встав і підійшов до професора.
— Не турбуйтесь, я зробив нові. Як ви й наказали. Усіх сім штук. Хочете подивитись?
— О так, звичайно. Покажіть.
Фред підійшов до сейфа, клацнув ключем і широко розчинив дверцята.
— Будь ласка, дивіться.
Кеннант заглянув усередину сейфа. Кілька секунд він стояв мовчки, а тоді підняв здивовані очі на Фреда.
— Де ж вони?
— Як де, тут, ось…
Останнє слово застрягло у Фреда в горлі. Він заглянув у сейф і не побачив там ніяких дзеркал. Замість них полиця була вкрита товстим шаром металевого пилу й уламків. Далі він перевів очманілий погляд на професора.
— Вони там були…
Кеннант криво посміхнувся.
— Шкода, — сказав він з жалем. — З ними сталось те саме, що і з тими двома.
— З якими? — прошепотів Фред.
— Ну, з тими, про які ви кажете, що вони розбились.
Кеннант одійшов від сейфа і глибоко зітхнув.
— Добре, що хоч ви уціліли, — сказав учений ніби між іншим. — І це завдяки тому, що ви суворо додержували моїх інструкцій і одразу ж після обробки ховали дзеркала в сейф.
Фред пішов за професором, чекаючи пояснень. Обличчя в нього було стривожене.
— Ах, якби не ця жахлива внутрішня напруга! — з жалем вигукнув Кеннант. — Ми давно збудували б гамма-мікроскоп!
— Яка напруга?
— Ота сама, через яку наші дзеркала стають такими крихкими й самі розриваються, мов осколочні гранати. Гляньте.
Кеннант одсунув на край стола письмове приладдя й відкрив під ним безформну діру.
— Ось наслідок мого першого експерименту. Я виготовив перше дзеркало і поклав на стіл. Воно спокійно лежало два дні, а потім вибухнуло. Осколки прошили кришку стола. На щастя, в цю мить я був у кімнаті, де стоїть лінійний прискорювач. Пам'ятаєте, я вам казав, що навіть при звичайному куванні металу його поверхня іноді тріскається через напругу, яка виникає. Те саме відбувається і під час електронного кування, тільки метал не просто тріскається, а буквально вибухає. Після першого досліду я й придбав цей сейф. Навіщо рискувати життям, правда?
Фред, блідий, наче мрець, витріщав на Кеннанта сповнені жаху очі.
— Ну, тепер боятись нічого. Головне, що ви своєчасно ховали оброблені дзеркала в сейф. Я вас розумію. Уявляєте, що було б, якби ви не виконали моїх інструкцій?
Кеннант добродушно захихикав і поплескав Фреда по плечу.
— Професоре, я себе дуже погано почуваю, — нарешті прохрипів Фред, — дозвольте, я піду…
— Будь ласка, не маю нічого проти, — сказав Кеннант, сідаючи за письмовий стіл. — Можете йти додому й відпочити. Без мене ви непогано попрацювали, так же? Ви заслужили відпочинок.
Фред охопив голову обома руками й вибіг з кабінету. Кеннант насмішкувато подивився йому вслід. Потім він узяв аркуш паперу й написав:
«Любий Август! Отже, історія наблизилась до свого логічного кінця. Хвилину тому твій «протеже» панічно втік. Гадаю, зараз він намагається придбати квиток на літак, щоб полетіти кудись у Чілі або на острови Санта Крус. Інакше йому буде скрутно. Навряд чи військове міністерство простить Аліксону цю штуку. Трагічна загибель начальника відділу спеціальних випробувань від вибуху підкладених в автомобіль осколочних гранат, про що ти, мабуть, уже прочитав у газетах, цілком достатня підстава для того, щоб обвинуватити Фреда в терорі, диверсії, чи у шпіонажі на користь певної іноземної держави. До речі, ти питаєш, як я довідався, що Фред — шахрай, підісланий до мене вояччиною? Дуже просто: коли вони складали листа від твого імені, то не врахували, що ти — запеклий безвірник. Як часто, вчиняючи підлоту щодо людства, наші офіціальні пани посилаються на євангеліє! Твій Кеннант»