Мені було дуже приємно, що невідомий математик подбав навіть і про те, щоб надати цій довгій формулі, так би мовити, «наочного вигляду». Він знайшов наближений, але дуже точний, короткий і ясний математичний запис, який складався тільки з елементарних алгебраїчних і тригонометричних виразів.
У кінці, на невеликій вклейці, розв'язок рівнянь був зображений графічно.
Більшого бажати було нічого. Рівняння, яке, я вважав, не можна розв'язати у скінченному вигляді, розв'язане.
Отямившись від першого приступу здивування й захоплення, я почав перечитувати фотокопії, списані формулами, вдруге. Тепер я помітив, що той, хто розв'язував мою задачу, писав похапцем, дрібним почерком, ніби заощаджуючи кожний міліметр паперу й кожну секунду часу. Всього було списано двадцять вісім сторінок, і я в думці прикинув, якою титанічною була робота цього математика. Спробуйте написати за добу від руки листа на двадцять вісім сторінок своєму знайомому, напишіть двадцять вісім сторінок своєї біографії, нарешті, спробуйте з будь-якої книжки, не вдумуючись у слова, просто переписати двадцять вісім сторінок, і ви пересвідчитесь, що це каторжна праця.
А це ж був не лист до знайомого й не переписування старого роману, а розв'язання однієї з найскладніших математичних задач. І його було виконано за добу! Кілька годин я витріщав очі на списані сторінки, дивуючись дедалі більше.
Де Крафтштудт дістав такого математика? На яких умовах він у нього працює? Хто він такий? Якийсь невідомий геній? Чи, може, одне з тих чудес людської натури, що іноді зустрічаються на межі між нормальним і ненормальним? Може, це один з унікумів, якого Крафтштудту пощастило розшукати в «Притулку мудрих»? Історія знає випадки, коли геніальні математики, кінець кінцем, опинялись у лікарні для душевнохворих. Може, і цей математик, який так блискуче розв'язав мою задачу, належить до такої ж категорії?
Всі ці питання мучили мене протягом усього дня.
І все-таки факт лишався фактом. Задачу розв'язала не машина, а людина, видатний математичний геній, про якого світ нічого не знає.
Наступного дня, трохи заспокоївшись, я ще раз перечитав (розв'язання, цього разу насолоджуючись ним, як насолоджуються, слухаючи гарну музику. Воно було таке красиве, точне і ясне, що я вирішив… повторити експеримент: замовити компанії Крафтштудта розв'язання ще однієї задачі.
На щастя, мені їх не бракувало, і я вибрав одне з рівнянь. Я завжди вважав цілком безнадійним розв'язати це рівняння в скінченному вигляді або надати йому форми, потрібної для розв'язування на лічильно-розв'язувальній машині.
Рівняння також належало до теорії поширення радіохвиль, але випадок був дуже складний і спеціальний, з рухомими випромінювачами, з середовищем, властивості якого змінюються у просторі й часі. Це було одне з тих рівнянь, які фізики-теоретики складають тільки для того, щоб ними помилуватися, а потім забути, бо через свою складність вони нікому не потрібні…
Коли двері в цегляній стіні відчинились, вийшов той самий юнак. Побачивши мене, він криво всміхнувся.
— Приніс ще одну задачу… — почав був я.
Він кивнув головою і, як і першого разу, повів мене темними коридорами в свою похмуру прийомну без вікон.
Тепер я знав процедуру і, підійшовши до віконця, подав йому рівняння.
— Значить, розв'язують у вас ці штуки не машини?
— Як бачите, — відповів він, не відводячи очей од рівняння.
— Той, хто розв'язав мою першу задачу, — талановитий математик, — сказав я.
Юнак нічого не відповів, заглибившись у. рукопис.
— Він у вас один чи їх кілька?
— А хіба це має якесь відношення до того, що вам потрібно? Фірма гарантує…
Юнак не встиг закінчити фразу. Глибоку тишу підвалу розірвав різкий, нелюдський зойк. Я здригнувся і прислухався. Крик лунав звідкись із-за стіни, що була за скляною перегородкою. Хтось кричав — вірніше, верещав з усієї сили, ніби його піддавали нелюдським катуванням. Юнак, зібгавши аркуші паперу з моєю задачею, метнув очима вбік, тоді глянув мені в обличчя і, вибігши з-за перегородки, схопив мене за руку й потягнув до виходу.
— Що це? — спитав я його, ледве переводячи подих біля вихідних дверей.
Замість відповіді він випалив:
— Розв'язок одержите післязавтра о дванадцятій. Гроші передасте посильній.
Сказавши це, юнак залишив мене самого перед таксі.