Що сталося з ним після процесу? Чи не випустили його тепер, як і багатьох інших злочинців?
Але при чому тут математика? Де тут зв'язок: слідчий-кат і геніальні розв'язання диференціальних та інтегральних рівнянь?
У цьому пункті мої міркування обривались, я відчув себе безсилим з'єднати два кінці воєдино. Чогось не вистачало, в чомусь була таємниця, розгадати яку умоглядно я не міг.
Скільки я не сушив голову, скільки не пробував звести до одного знаменника Крафтштудта з «Притулком мудрих» і з бригадою талановитих математиків, це мені ніяк не вдавалось. І дівчина, яка заявила, що «вони однаково про все довідаються»… Яка вона налякана й несмілива!
Після кількох днів тяжких роздумів я зрозумів: якщо не розкрию цю таємницю, то збожеволію.
Передусім я вирішив пересвідчитися, що Крафтштудт з математичної фірми і Крафтштудт — воєнний злочинець, — одна й та сама особа.
Опинившись біля низеньких дверей фірми Крафтштудта втретє, я відчув: зараз станеться таке, що зробить величезний вплив на все моє життя. Не знаю чому, але я відпустив таксі і лише після того, як автомобіль зник за поворотом, подзвонив.
Мені здалося, що юнак з пом'ятою, майже старечою фізіономією чекав моєї появи. Він чомусь одразу взяв мене за руку і, нічого не питаючи, повів через темне підземелля в ту саму прийомну, в якій я вже був двічі.
— Отже, з чим ви прийшли тепер? — спитав він насмішкувато.
— Я хочу бачити пана Крафтштудта особисто, — пробурмотів я.
— У вас претензії до нашої фірми, пане професор? — спитав він.
— Я хочу бачити пана Крафтштудта, — повторив я, намагаючись не дивитися у великі чорні очі юнака, в яких світився злий і насмішкуватий вогник.
— Ваша справа. Мені до цього нема діла, — промовив він після того, як я витримав хвилинне випробування його пронизуючого погляду. — Почекайте тут.
Юнак зник у дверях за скляною перегородкою і не повертався більше як півгодини.
Я майже задрімав, коли раптом почулося шарудіння в кутку і несподівано з напівмороку з'явилась постать людини в білому халаті, із стетоскопом у руках. «Лікар, — промайнуло в свідомості. — Зараз мене будуть оглядати й вислухувати. Невже це необхідно, щоб побачитися з паном Крафтштудтом?»
— Ходімо, — владно промовив лікар, і я пішов за ним, зовсім не уявляючи, що зі мною буде далі й для чого я все це затіяв.
Пройшовши двері в заскленій перегородці, я попрямував за людиною в білому халаті довгим коридором, у який звідкись згори проникало денне світло. Коридор закінчувався високими масивними дверима. Лікар зупинився.
— Почекайте тут. Зараз вас прийме Крафтштудт.
Лікар з'явився знову хвилин через п'ять. Він широко розчинив двері і кілька секунд стояв чорним силуетом у розсіяному промінні денного світла.
— Ну що ж, ходімо, — сказав він голосом людини, яка жалкує за тим, що має статись.
Я покірно пішов за ним. Коли ми ввійшли у світлу, з широкими вікнами кімнату, я мимоволі заплющив очі. Із заціпеніння мене вивів різкий голос:
— Підійдіть сюди, професоре Раух.
Я повернувся вправо й побачив Крафтштудта, того самого Крафтштудта, який був мені знайомий з численних фотографій у газетах.
— Ви хотіли зустрітися зі мною? — спитав він, не вітаючись і не встаючи з-за стола. — Чим можу бути корисним?
Я швидко взяв себе в руки і, проковтнувши слину, підійшов упритул до стола, за яким сидів Крафтштудт.
— Отже, ви змінили заняття? — спитав я, дивлячись йому просто в очі. Він постарів у порівнянні з тим, яким був п'ятнадцять років тому. Шкіра на його обличчі зібралась у глибокі складки, що звисали дряблими клаптями вздовж вилиць, які різко виступали.
— Що ви маєте на увазі, професоре? — спитав він, дуже уважно оглядаючи мене.
— Я, пане Крафтштудт, думав, вірніше сподівався, що ви й досі…
— Ах, он воно що!
І Крафтштудт розреготався.
— Інші часи, Раух, інші… Що привело вас до мене, пане професор?
— Пане Крафтштудт, я, як ви можете догадатись, тямлю дещо в математиці — маю на увазі сучасну математику. Так от, спочатку я думав, що ви організували звичайний обчислювальний центр, устаткований електронними лічильно-розв'язувальними машинами. Проте на двох прикладах мені довелося пересвідчитись, що це не так. У вас математичні задачі розв'язують люди. Розв'язують вони їх просто геніально. І що найдивніше — неймовірно швидко, надлюдськи швидко. Я, коли хочете, насмілився прийти до вас, щоб познайомитися з вашими математиками. Це, без сумніву, незвичайні люди.