ПОСМІХНИСЬ ТА ПОМРИ
Р. Л. Стайн
Переклад Дмитро Нікіфорук
@Nikiforuk
Спільнота https://t.me/MSPages
Перша глава
- У Піттс Лендінгу взагалі нема чим зайнятись, - сказав Майкл Ворнер, засунувши руки в кишені вицвілих джинсових шортів.
- Так. Піттс Лендінг – ще та діра, - відповів Грег Бенкс.
Даг Артур і Шері Вокер пробурмотіли свою згоду.
Піттс Лендінг – це ще та діра. Таким було гасло міста, за словами Грега та його трьох друзів. Насправді Піттс Лендінг мало чим відрізнявся від багатьох маленьких містечок з тихими вуличками, тінистими газонами та затишними старими будинками.
Але ось настав погожий осінній день, і четверо друзів тинялися навколо будинку Грега, штовхаючи ногами камінці, роздумуючи, чим би розважитися.
- Ходімо до "Гровера", подивимося, чи не привезли нові комікси, - запропонував Даг.
- У нас немає грошей, Пташко, - сказав йому Грег.
Усі називали Дага "Пташкою", бо він був дуже схожий на нього. Кращим прізвиськом могло бути хіба "Лелека". У нього були довгі, худі ноги, і він ходив довгими, лелечими кроками. Під густою копицею каштанового волосся, яке він рідко розчісував, у нього були маленькі, як у пташки, карі очі, і довгий ніс, вигнутий, як дзьоб. Дагу не дуже подобалося коли його називали Пташкою, але він звик до цього.
- Ми ж можемо просто подивитися комікси, - наполягав Пташка.
- Поки Гровер не почне на тебе кричати, - сказала Шері. Вона надула щоки й досить вдало зімітувала грубуватого власника магазину: - «Або платите, або валите!»
- Він думає, що він такий крутий, - сказав Грег, сміючись з її імітації. – Але по чесному, він просто придурок.
- Цього тижня мають завезти новий випуск «Людей Х», - простогнав Пташка.
- Ти маєш подати заявку до «Людей Х», - сказав Грег, грайливо штовхнувши свого приятеля. – Ти міг би стати Птахоменом. Ти був би неймовірним!
- Було б круто якби нас усіх взяли, - сказав Майкл. - Якби ми були супергероями, можливо нам було б чим зайнятися.
- А щоб змінилося? - швидко відповіла Шері. - У Піттс Лендінг навіть злочинів ніяких не відбувається. З чим би ми тут боролись?
- Могли б боротися з бур’янами, - запропонував Птахомен.
Він був жартівником у групі. Інші засміялися. Ці четверо дружили вже давно. Грег і Шарі жили по сусідству, а їхні батьки були найкращими друзями. Пташка і Майкл жили в сусідньому кварталі.
- Може в бейсбол зіграємо? - запропонував Майкл. - Підемо спуститися на дитячий майданчик.
- Та ну, - сказала Шері. - Грати вчотирьох не цікаво.
Вона відкинула назад пасмо свого завитого чорного волосся, що впало на обличчя. На ній був жовтий світшот великого розміру поверх яскраво-зелених легінсів.
- Можливо там ще хтось буде, - сказав Майкл, беручи жменю гравію з під'їзної дороги й пропускаючи його крізь пухкі пальці. У Майкла було коротке руде волосся, блакитні очі й обличчя, вкрите веснянками. Він не був товстим, але худим його було важко назвати.
- Я голосую за бейсбол, - закликав Пташка. - Мені потрібна практика. Сезон «Дитячої Ліги» починається через пару днів.
- «Дитяча Ліга»? Восени? - запитала Шері.
- Це нова осіння ліга. Перша гра у вівторок після школи, - пояснив той.
- Ми обов’язково прийдемо на гру, - сказав Грег.
- Ми прийдемо подивитися, як ти вправний атлет, - додала Шері.
Її хобі було дражнити Пташку.
- На якій позиції ти граєш? - запитав Грег.
- Водоносом, - спробував пожартувати Майкл.
Ніхто не засміявся. Жарти Майкла завжди не мали успіху.
Пташка знизав плечима.
- Ще не знаю. Перед грою скажуть. А чому ти не граєш, Грегу?
З його великими плечима і м'язистими руками й ногами, Грег був природженим спортсменом в групі. Він був світловолосий і вродливий, з блискучими сіро-зеленими очима і широкою, доброзичливою посмішкою.
- Мій брат, Террі, мав записати мене, але він забув, - сказав Грег, скорчивши огидне обличчя.
- До речі, а де Террі? - запитала Шері. Вона була трохи закохана в старшого брата Грега.
- Він влаштувався на роботу щосуботи й після школи. Морозиво продає у Дайрі Фриз, - сказав їй Грег.
- Ходімо тоді в Дайрі Фриз! - з ентузіазмом вигукнув Майкл.
- У нас немає грошей, пам'ятаєш? - похмуро сказав Пташка.
- Може Террі дасть нам безплатні ріжки морозива, - сказав Майкл, з надією дивлячись на Грега.
- Так. Безплатні ріжки легко. Але без морозива, - сказав йому Грег. - Ти ж знаєш, який супер чесний мій брат.
- Це так жалюгідно, - поскаржилася Шері, дивлячись на малинівку, що стрибала через тротуар. – Жалюгідно просто стояти й говорити про те, як нам нудно.