- Хіба задня частина не від'єднується?
Шері покрутила його.
- Ні, я так не думаю. Більшість цих камер з автоматичним проявленням завантажуються спереду.
Вона потягнула за задню кришку, але камера не відкрилася. Вона спробувала потягнути знизу. Також не пощастило. Повернувши камеру, вона спробувала зняти об'єктив. Той не зрушив з місця.
Грег забрав у неї камеру.
- Спереду немає жодної щілини чи отвору.
- Та що це взагалі за фотоапарат? – роздратовано запитала Шері.
- Е-е... подивимося.
Грег вивчив передню частину, оглянув верхню частину об'єктива, потім перевернув камеру і вивчив задню частину.
- Тут немає жодної торгової марки. Взагалі нічого немає.
- Як камера може не мати назви? - розлючено вигукнула Шері. Вона знов вихопила у нього камеру і ще раз уважно обдивилася її, мружачись від яскравого полуденного сонця.
Нарешті, вона повернула йому камеру, переможена.
- Ладно, Грегу. Твоя взяла. Ніяких назв. Жодних слів. Нічого. Дурнувата підробка в тебе, а не камера, - додала вона сердито.
- Стоп! Зачекай, - сказав їй Грег. - Це не моя камера, забула? Я її не купував. А стягнув її з будинку Коффманів.
- Що ж, давай хоча б з'ясуємо, як її відкрити й зазирнемо всередину, - сказала Шері.
Перший відбивний «Дельфінів» підскочив до другого бейсмена. Другий беттер вибив тричі поспіль. Близько десятка глядачів голосно вигукували підбадьорюючи свою команду.
Маленький хлопчик, який впустив свою газовану воду, продовжував плакати. Троє дітей проїхали повз велосипедах, махаючи друзям з команд, але не зупинились, щоб подивитися гру.
- Я намагався й намагався, але не можу зрозуміти, як її відкрити, - зізнався Грег.
- Дай мені, - сказала Шері й вихопила в нього камеру. - Тут має бути якась кнопка чи щось таке. Має ж бути якийсь спосіб її відкрити. Інакше це дуже тупо.
Коли вона не знайшла кнопки чи важеля, вона спробувала зняти задню стінку ще раз, підчепивши її нігтями. Потім спробувала відкрутити об'єктив, але той не піддавався.
- Чорта лисого я здамся, - сказала вона, зціпивши зуби. - Ця камера має відкритися. Повинна!
- Припини. Ти її просто зламаєш, - попередив Грег, тягнучись до неї.
- Зламаю? Як я можу його зламати? - засичала Шері. – Тут взагалі немає рухомих частин. Тут нічого не рухається!
- Це неможливо, - сказав Грег.
Скрививши обличчя, вона віддала йому камеру.
- Гаразд, я здаюся. Твоя черга, Грегу.
Він узяв камеру, почав підносити її до обличчя, потім зупинився.
Видавши низький крик здивування, його рот роззявився, а очі витріщилися прямо перед собою. Перелякана цим Шері повернулася, щоб простежити за його шокованим поглядом.
- О, ні!
Там, на землі, за кілька метрів за лінією першої бази, лежав Пташка. Він був розпластаний на спині, шия зігнута під дивним і неприродним кутом, очі міцно заплющені.
Тринадцята глава
- Пташка! – закричала Шері.
У Грега перехопило подих. Він відчував, що задихається.
- Ох ти ж… – нарешті зміг вигукнути пронизливим, хрипким голосом.
Пташка не рухався.
Шері й Грег, біжучи пліч-о-пліч на повній швидкості, миттю опинились поруч з ним.
- Пташко! - Шері опустилася на коліна біля нього. - Пташко?
Той розплющив одне око.
- Повелись, - тихо промовив він. На його обличчі з'явилася ота дивна напівпосмішка, і він вибухнув пронизливим сміхом.
Шері та Грегу знадобився деякий час, щоб прийти у себе. Вони обидва стояли з роззявленими ротами, дивлячись на свого друга, що реготав без упину.
Потім, коли серце почало сповільнюватися до нормального ритму, Грег нахилився, схопив Пташку обома руками й грубо підняв його на ноги.
- Я потримаю його, поки ти будеш бити, - сказав Грег звертаючись до Шері, і притримуючи Пташку ззаду.
- Та ну! Зав’язуйте з цим - запротестував Пташка, намагаючись вирватися з Грегової хватки.
- Тримай міцніше, - сказала Шері, посміхаючись.
- Ой! Гей, відпусти! Ну ж бо! Відпусти! - Пташка протестував, безрезультатно намагаючись звільнитися. - Ну ж бо! Та чого ж ви так? Це ж був просто жарт!
- Та ще і який смішний, - сказала Шері, грайливо штовхнувши Пташку в плече. – Ти ж просто комік, Пташко.
Той нарешті звільнився, сильно смикнувши себе за плече, і відбігав від них обох.
- Я просто хотів показати тобі, наскільки тупо перейматися через ту дурнувату камеру!
- Але, Пташко, - почав Грег.
- Вона просто зламалася, ось і все, - сказав хлопець, змахуючи травинки нещодавно скошеної трави зі своєї форми. - Ти думаєш, якщо на ньому видно, як Майкл падає зі сходів, то тут щось не так. Але ж це повна хрінь!