- Агов, Шері! - покликав Пташка, приклавши долоні до рота, як мегафон.
- Земля викликає Шері! Час їсти торт!
Ніякої відповіді.
- Може вона зайшла в будинок? - запитав Грег.
Місіс Уокер похитала головою.
- Ні. Вона не заходила у внутрішній дворик. Вона все ще в лісі?
- Піду перевірю, - сказав їй Пташка. Вигукнувши ім'я Шері, він побіг до краю дерев в кінці двору. Потім він зник у деревах, продовжуючи кликати.
Через кілька хвилин Пташка з'явився, розгублено знизуючи плечима.
Її ніде не було.
Вони обшукали будинок. Передній двір. Знову ліс.
Але Шері ніде не було.
Вісімнадцята глава
Грег сидів у затінку, притулившись спиною до стовбура дерева, поклавши камеру на землю і спостерігав за поліцейськими у синій формі.
Вони оточили задній двір, і можна було бачити, як вони низько нахилилися, обшукуючи все в лісі. Він чув їхні голоси, але не міг розібрати, що вони говорили. Їхні обличчя були цілеспрямованими, але спантеличеними.
Прибуло ще більше поліцейських, з похмурими обличчями. А потім ще.
Місіс Вокер зателефонувала чоловікові, щоб той повертався додому з гри в гольф. Вони сиділи, притиснувшись один до одного разом на брезентових стільцях у кутку внутрішнього дворика. Вони шепотілися один з одним, їхні погляди бігали по подвір'ю. Тримаючись за руки, вони виглядали блідими й стурбованими.
Всі інші вже пішли.
У внутрішньому дворику все ще стояв накритий стіл. Іменинні свічки догоріли до кінця. Синьо-червоний віск танув твердими калюжами на рожево-білій глазурі, а торт залишився недоторканим.
- Ніяких слідів, - сказав Вокерам червонощокий поліцейський з біло-русявими вусами. Він зняв кашкета і почухав голову, відкриваючи коротке світле волосся.
- Хтось... забрав її? - запитав містер Вокер, все ще тримаючи дружину за руку.
- Ніяких ознак боротьби, - відповів поліцейський. - Взагалі ніяких слідів.
Місіс Вокер голосно зітхнула й опустила голову.
- Я просто не розумію.
Настала довга, болісна тиша.
- Ми продовжимо пошуки, - сказав поліцейський. - Я впевнений, що ми знайдемо... щось.
Він розвернувся і попрямував до лісу.
- О, привіт.
Він зупинився перед Грегом, дивлячись на нього так, ніби бачив його вперше.
- Ти ще тут, синку? Всі інші гості розійшлися по домівках, - він відкинув волосся назад і повернув на місце кепку.
- Так, я знаю, - відповів Грег, піднімаючи камеру на коліна.
- Я офіцер Ріддік, - сказав він.
- Так, я знаю, - тихо повторив Грег.
- Чому ти не пішов додому після нашої розмови, як інші? - запитав офіцер Ріддік.
- Напевно, я просто засмутився, - відповів Грег. - Я маю на увазі, що Шері - мій хороший друг, розумієте?
Він прочистив горло прокашлявшись.
- Крім того, я живу прямо он там, - він жестом показав головою на свій будинок по сусідству.
- Що ж, можеш вже іти додому, синку, - сказав офіцер Ріддік, похмуро дивлячись у бік лісу. - Ці пошуки можуть затягнутися надовго. Ми ще нічого не знайшли.
- Я знаю, - відповів Грег, потираючи долоню об задню стінку камери.
«І я знаю, що саме через цю камеру зникла Шері», подумав він, відчуваючи себе нещасним і наляканим.
- Щойно вона була тут. А наступної миті її вже не має, - сказав поліцейський, вивчаючи обличчя Ґреґа, ніби шукаючи там відповіді чи якоїсь реакції.
- Так, - відповів Грег. - Це так дивно.
«Це бляха дивніше, ніж будь-хто може собі уявити!», подумав Грег.
Камера змусила її зникнути. Камера зробила це.
Спочатку вона зникла зі знімка.
Потім вона зникла в реальному житті.
«Камера зробила це з нею. Я не знаю як. Але вона це зробила!»
- Ви маєте щось ще сказати мені? - запитав офіцер Ріддік, поклавши руки на стегнах. Права рука була трохи вище потертої коричневої кобури з пістолетом.
- Ви щось бачили? Щось, що могло б дати нам підказку, допомогти нам? Щось, про що ти забув розповісти мені раніше?
«Чи повинен я йому розповісти?» запитав про себе Грег. «Якщо я скажу йому про камеру, він запитає, де я її взяв. І мені доведеться сказати йому, що взяв її в будинку Коффманів. І у нас у всіх будуть неприємності за те, що ми туди вломилися. Але - велика справа. Шарі зникла. Зникла. Зникла. Це набагато важливіше Я повинен сказати йому», вирішив Грег.
Але потім завагався.
«Якщо я скажу йому, він мені не повірить. Якщо я скажу йому, як це допоможе повернути Шері?»
- Ти виглядаєш дуже стурбованим, - сказав офіцер Ріддік, присідаючи навпочіпки поруч із Грегом у тіні. - Нагадай, як тебе звати?