- Вау! Так круто, мамо, - саркастично сказав Террі.
- Ну, у нас ніколи раніше не було підставки для напоїв, - відповіла місіс Бенкс. Вона повернулася до двох хлопчиків. - Чи пристебнуті у вас ремені безпеки? Вони працюють належним чином?
- Так. З ними все гаразд, - відповів Террі.
- Їх перевірили в автосалоні перед тим, як я взяв машину, - сказав містер Бенкс, сигналізуючи, щоб перелаштуватися в лівий ряд.
Повз них проїхала вантажівка, виплюнувши за собою хмару вихлопних газів. Грег втупився у переднє вікно. Скло його дверцят все ще було заклеєне заводською наклейкою. Містер Бенкс з'їхав з автостради на майже порожнє чотирисмугове шосе, яке вигиналося на захід. Сонце здавалося червоною кулею низько на горизонті на вугільно-сірому небі.
- Тату, витисни педаль до упору, - попросив Террі нахиляючись вперед, - подивимося, на що здатна ця машина.
Містер Бенкс слухняно натиснув ногою на акселератор.
- Повільніше, - попередила мама. - Ти ж знаєш, що обмеження швидкості - п'ятдесят п'ять.
- Я просто перевіряю, - почав виправдовуватися містер Бенкс. – Ну знаєш, треба переконатися, що коробка передач не заїдає, абощо.
Грег витріщився на спідометр, що світився. Вони їхали під сімдесят миль.
- Повільніше! Я серйозно, - наполягала місіс Бенкс. - Ти поводишся, як божевільний підліток!
- Так я ж такий і є! - відповів містер Бенкс, сміючись. – Це так круто! - сказав він, імітуючи голос Террі та ігноруючи благання дружини пригальмувати.
Вони з ревом пронеслися повз пару невеликих автомобілів на правій смузі. Фари машин, що рухалися їм назустріч, були яскравою білою плямою в темряві вечора.
- Гей, Грегу, ти страшенно тихий, - сказала його мати. - Ти добре себе почуваєш?
- Так. Я в порядку, - тихо відповів Грег.
Він хотів, щоб його батько скинув швидкість. Він зараз розігнався до сімдесяти п'яти миль.
- Ну як тобі, Грегу? - запитав містер Бенкс, кермуючи лівою рукою, а правою обмацував приладову панель. - Де вимикач світла? Треба увімкнути фари.
- Машина просто чудова, - відповів Грег, намагаючись звучати захоплено. Але він не міг позбутися страху, не міг викинути з голови фото понівеченої машини.
- Де цей дурний вимикач? Він же має бути десь тут, - сказав містер Бенкс.
Поки він дивився на незнайому приладову панель, універсал звернув ліворуч.
- Тату, стережись! - закричав Грег.
Одинадцята глава
Заревіли клаксони.
Потужний вибух повітря пронісся над універсалом, наче гігантська океанська хвиля штовхаючи його вбік.
Містер Бенкс повернув кермо праворуч.
Вантажівка з гуркотом промчала повз.
- Вибачте, - сказав батько Грега, дивлячись прямо перед собою, сповільнюючи швидкість до шістдесяти, п'ятдесяти п'яти, п'ятдесят...
- Я ж казала тобі зменшити швидкість, - вилаялася місіс Бенкс, хитаючи головою. - Ми могли загинути!
- Я просто намагався знайти світло, - пояснив він. - О, ось воно де. На кермі. Уявляєш?
Він увімкнув фари.
- Хлопці, з вами все гаразд? - запитала місіс Бенкс, повертаючись, щоб перевірити їх.
- Так. Ми цілі, - відповів Террі. Його голос звучав трохи приголомшено. Вантажівка пронеслась саме з його сторони машини.
- Зі мною теж все гаразд, - сказав Грег. - Тепер ми можемо повернутися назад?
- А ти не хочеш ще покататися? - запитав містер Бенкс, не в змозі приховати свого розчарування. - Я думав, що ми поїдемо до Санта-Клари. Зупинимося і купимо морозива чи ще чогось.
- Грег має рацію, - тихо сказала місіс Бенкс своєму чоловікові. - Досить на сьогодні, любий. Повертаймось.
- Вантажівка не під'їхала так близько, - заперечив містер Бенкс. Але він слухняно звернув з'їхав з шосе, і вони попрямували додому.
Пізніше, бувши в безпеці у своїй кімнаті, Грег дістав фотографію з комода і розглядав її. Це був новий універсал, водійський бік прогнувся, лобове скло розбите.
- Дивно, - сказав він вголос і поклав фотографію в потаємний відсік, де ховав камеру. - Безумовно, дивно.
Він витягнув фотоапарат зі схованки й покрутив його в руках.
Спробую ще раз, вирішив він.
Він підійшов до комода і націлився на дзеркало над ним.
«Сфотографую себе в дзеркалі» - подумав Грег.
Він підняв фотоапарат, але передумав.
Це не спрацює, зрозумів хлопець. Спалах відбиватиметься назад і зіпсує фотографію.
Тримаючи камеру в одній руці, він попрямував через коридор до кімнати Террі. Брат сидів за столом і щось друкував на клавіатурі комп'ютера, його обличчя купалося в блакитному світлі екрану монітора.