— Чого ти просиш? — запитав його Робін.
— Твоєї згоди підпалити монастир з усіма святими.
— Ні, любий друже, — відповів Робін м'яко. — Не проси, не дозволю. Хіба ти не знаєш, що я ніколи ще в житті не зобидив жінки, не чіпав навіть чоловіків, коли вони були в товаристві жінок.
Сказавши ці слова, Робін Гуд заплющив очі і впав навзнак. Маленькому Джону здалося, що його друг помирає, і з очей могутнього велетня закапали рясні сльози. Кілька гарячих краплин упали на руку Робіна Гуда. Він поворушився, силкуючись підвестися.
— Допоможи мені, друже, — жалісно прозвучав його голос. — Я хотів би ще вдихнути хоч раз запашного повітря га поглянути на зелений ліс. Дай мені, друже, лук і налаштуй найкращу стрілу. Поховаєте мене там, серед дубів під зеленими шатами, де впаде зараз моя стріла.
Спираючись на руку Маленького Джона, Робін Гуд напружив сили і пустив останню свою стрілу. Стріла полинула, як колись, несхибно вперед і, вдарившись у стовбур найбільшого дуба, впала на землю в тіні зеленого листу. Провівши її поглядом, Робін Гуд знесилено схилився на груди своєму вірному другу. Той не стримався і тихо заплакав.
— Оце, здається, мені кінець, — прошепотіли губи Робіна. — Скажи моїм відважним хлопцям, щоб поховали мене там, де впала моя стріла, щоб постелили мені постіль з зеленого листу, а поруч поклали мого славного лука. За життя він не раз співав мені свою чарівну пісню.
На якусь мить Робін затих. Потім його очі широко роз плющились, ніби ватажок відчув себе знову серед друзів на зеленій галявині. Він силкувався підвестися і раптом заговорив:
— Дивися, Вілле, дивися, який красунь отой олень! А ти, Алане, ще ніколи не грав так хороше. О, яке сяйво, як воно мигтить і сліпить очі. Та це ж Маріан! Це моя Маріан! Прийшла, нарешті, прийшла, мила!
Ще раз у його блакитних очах спалахнув вогник, далі погляд потьмарився, і на лобі виступив рясний піт. Маленький Джон невтішно ридав. Рука ватажка сіпнулася, і відважне серце перестало битися. Не стало найшляхетнішої, найчеснішої людини, не стало Робіна Гуда.
Так помер Робін Гуд. Та чи помер він? Ні, не помер, слава про нього живе і житиме у віках, він живе в безсмертних баладах і піснях, живе в серцях тих, хто любить волю, любить правду і справедливість.
А під дубом, де впала остання стріла Робіна Гуда, височіє могила. На могилі Маленький Джон поставив камінь, який вказує нащадкам, де спочиває народний герой. На камені великими літерами викарбувано:
