Певна річ, що послуги надавалися в обмін на частину врожаю (20% від загальної кількості).
Слід додати, що населення губернії підпадало під юрисдикцію австрійських військово-польових судів за такі правопорушення:
• надання притулку дезертирам;
• зловмисне пошкодження залізничних колій, телеграфних та телефонних мереж;
• підпал;
• вбивство;
• розбій; крадіжка;
• розтрата;
• образа вартових;
• зберігання зброї та вибухових речовин.
До слова кажучи, вилучення зброї у місцевого населення було серед першочергових завдань повітової та губернської влади. Значна кількість рушниць та кулеметів, придбана свого часу селянами у демобілізованих російських солдатів, несла потенційну загрозу внутрішній громадській стабільності. 29 червня 1918 року губернський староста С. Пищевич завізував розпорядження такого змісту:
«В виду того, что население Херсонской губернии, несмотря на неоднократные распоряжения Украинских властей, всё же утаивает у себя разного рода оружие и снаряды, я по соглашению с Австро-Венгерским командованием приказываю:
1) Всё военное оружие, охотничьи ружья, пистолеты, револьверы, сабли и штыки, а также машинное и огнестрельное оружие, амуницию (военные снаряды), ручные гранаты, бомбы и взрывчатые вещества, непременно сдать до 12 часов дня 20 сего июля (по новому стилю) ближайшим военным или жандармским постам.
2) Все до сих пор выданные разрешения на оружие считаются недействительными. Выдача новых разрешений поручается Побитовым Старостам и Начальникам Державной Варты в согласии с австро-венгерским высшим командованием, находящимся в данном или ближайшем к нему месте. Разрешение на ношение оружия должны быть выдаваемы только известным благонадёжным лицам, причём за каждое разрешение взимается плата в размере 20 рублей. Вырученные деньги подлежат передаче Губернскому Старосте для благотворительных целей.
3) Лица, состоящие на службе в украинских войсках и Державной Варте, имеют право без особых разрешений хранить оружие, но при этом они должны иметь при себе свидетельство о состоянии на указанных службах. Украинским почто-телеграфным служащим и украинским железнодорожным служащим, а также охране украинских государственных банков также разрешается оставить у себя оружие, при условии снабжения их подлежащим начальством соответствующими свидетельствами.
4) Всякий, кто после 20 июля 1918 года, будет уличён в преступном владении оружием или амуницией, будет предан полевому суду (немецкому) и наказан за проступок (преступление) против военной власти, по военному уголовному закону.
5) Все обитатели домов обязаны ручаться за то, что все лица, живущие в домах, сдают своё оружие и амуницию и о тех, кто откажется сдать таковое, должны известить ближайший жандармский пункт.
6) Все обитатели селений, хуторов и усадеб должны солидарно ручаться за сдачу оружия и амуниции, находящихся в их владениях.
7) Преднамеренное несообщение о таких лицах влечёт за собою кару, указанную в п.4 приказа. Если же это упущение было непреднамеренно, то лица, ручающиеся солидарно по пунктам 5 и 6, должны уплатить следующие денежные штрафы. За одно ружьё, пистолет, револьвер или штык — 100 рублей; за машинное оружие — 500 рублей; за военный снаряд — 5 000 рублей; за один пуд взрывчатого вещества и т. далее — 100 рублей. Собранные денежные штрафы поступают: половина в пользу немецкого воинства и половина в пользу Украинского государства.
8) На города и местности в случае пассивного сопротивления в сдаче оружия и амуниции будут возложены особые контрибуционные деньги и эти деньги поступят всецело в немецкую военную казну...»
По закінченні визначеного терміну до містечок і сіл губернії вирушили австрійські каральні загони. Про візит одного з таких підрозділів до Новогеоргіївська йдеться у датованій 3 серпня 1918 року доповідній записці олександрійського повітового старости на ім'я міністра внутрішніх справ Української Держави:
«21 липня с. р. вдосвіта з села Павлиша підійшов до м. Новогеоргієвська ескадрон 10 Драгунського Австро-Угорського полку й, оцепивши місто та встановивши гармату в напрямку міста в 1/2 версти, вистрілив два рази в повітря. О 4 годині ранку командуючий ескадроном ротмістр Говинер запросив до себе в. о. Міського Голови м. Новогеоргієвська Вороніна й запропонував йому зібрати в 11 год. дня все мужське населення від 16 років й, коли все було виконане, він, Говинер, оповістив населенню через того ж Вороніна зібрати й видати йому до 3-х годин дня 500 рушниць, інакше місто буде обстрілюватися бойовими снарядами й обкладено контрибуцією в 250 000 крб. О 3-й годині того ж 21 липня мешканцями було принесено всього 3 рушниці, на підставинах чого почався обстріл міста, котрий рідко продовжувався до 5 год. дня. Вистріляно 14 снарядів, при чім опісля кожного гарматного вибуху вчинявся кулеметний вогонь. В 7 годин вечора, коли Міський Голова з представниками від міста: генералом Покрасовим, підполковником Кюблером і громадянами Борисом Екслером, Петром Нестеровим та Павлом Пановим з'явився до австрійського коменданта ротмістра Говинера для условлення, то останній розклав контрибуцію таким чином: на місто Новогеоргієвськ 135 000 крб. та 40 сорочок й на окраїни міста Новогеоргієвська — д. д. Закаміння і Приліпки Новогеоргієвської волості — 90000 крб. та з кожного двору по одній сорочці.
На другий день, 22 липня, о 12 год. дня, представники міста внесли повністю виможну суму грошей й 240 сорочок; представники деревень Закаміння й Прилипки внесли усього 30 000 крб. та 120 сорочок. З внесеної суми по проханню делегації через 3 дні повернено Говинером: місту — 35 000 крб., котрі й звернені до міської каси; д. д. Закаміння й Прилипки повернено 20 000 крб. За для виконання накладеної контрибуції постановою Новогеоргієвської Міської Думи 21 липня ввечері була зібрана вимагаєма з мешканців міста сума розкладним чином: по 11 крб. з чоловіка обого полу, 53 000 крб. тимчасово взяті в міської каси, в д. д. Закаміння й Прилипки речі та кошти одбиралися. За час обстрілу міста, вбита дочка місцевого громадянина І. Удовенка — Гапка, 17 років, тяжко поранений в груди громадянин Василій Матвійович Клюев, котрий поправляється, легко поранені: син Клюева Василь, 12 років, дівчина Соня Абрумовна Рабинович, 18 років й громадянка Явдоха Василівна Никитенко, 60 років. Зіпсовані в м. Новогеоргієвському помешкання: 1) Купріяна Івановича Шатацького — одбитий вугол дому, розбито 2 вікна й 5 шибок. 2) У Василя Клюева пробита стіна дому, розбито одне вікно й окремо 6 шибок. 3) У Донченка пробитий наскрізь вугол будинку, зібрана частина стелі, знищена піч, вікно, побита дрібними осколками стіна. 4) У Якова Леонтійовича Обушка пробита наскрізь стіна дому, пошепчений коридор, 4 дверей, та 10 шибок у вікнах. 5) У Пилипа Яковлевича Донченка пробита в 3 місцях стіна столярної майстерні і розбито 4 нових скрині. 6) У Василя Микитовича Микитенка вибито вікно з рамою, пробита стеля й пошепчена частина стіни.
Зброя знесена така: рушниць — 62, рушниць для полювання — 65, самопалів — 6, холодної зброї — 66, ручних гранат — 2, газових масок — 2. Недодані спочатку 160 сорочок від м. Новогеоргієвська тепер видані австро-угорському комендантові...»
Сторонніми спостерігачами драматичних подій 21 липня стали солдати 2-го запасного кінного полку, розташованого у Новогеоргіївську. Згідно з даними Єлисаветградської Військово-Квартирної Управи, особовий склад частини сягав 900 осіб. У лавах підрозділу діяла невелика більшовицька підпільна група, до якої входили К. Бондаренко, Я. Кисельов С. Франции та ін. Загалом, протягом австрійської окупації антиурядові виступи в Новогеоргіївську відзначалися безсистемністю і не становили для залоги великої небезпеки. Фундатор комсомольського руху на території краю Віктор Дмитрович Коршенко згадував: «Вони (новогеоргіївські підпільники — Авт.) роззброювали варту, ліквідовували застави, нападали на конвой і звільняли арештованих, псували телефонний і телеграфний зв'язок. Я, наприклад, як садівник ходив по селах і перерізав секатором проводи польових телефонних ліній австрійських військ...»