Значно більшої шкоди заподіяли окупантам та гетьманцям партизанські формування Ничипора (Никифора) Григор'єва.
Тоді ж по всіх волосних земських управах Олександрійського повіту було розіслано наказ отамана Григор'єва про термінове прибуття до збірного пункту всіх демобілізованих кавалеристів та артилеристів. Так формувався становий хребет майбутньої «армії». Колишні селяни, за роки світової війни вони остаточно перетворилися на таких собі революційних кондотьєрів. Їхньому психотипові були притаманні певні властивості, а саме:
• сприйняття насильства за найефективніший засіб досягнення мети;
• презирливе ставлення до мирного населення;
• розуміння революції як права на анархічну вседозволеність.
Подібні «отаманські сатрапїї» швидко поширилися взимку 1918-1919 років по всій Наддніпрянщині. Їхнє виникнення стало рецидивом знищення залишків державності на території колишньої Російської імперії.
Поруч з отаманами, яких Директорія під час повстання наділила військовою, судовою, адміністративною владою, існували й інші органи влади. Зокрема, Ф. Квартюк — учасник протигетьманського перевороту — згадував: «З приходом „Петлюри до Олександрії на посаду коменданта з Центру прислали якогось Куцого. Комісаром став Никифор Криволап, а його заступником — Квартюк“». Ф. Шепель зазначив, «подейкували, що на ці посади їх висунули командири повстанських частин Штиль (діяв на Знам'янщині) та Рачмадил». Але все ж вибори відбулися, тобто на посади Криволап і Квартюк потрапили цілком демократично. Квартюк (колишній лідер «Просвіти») став своєрідним політичним керівником повіту, скликав з'їзди робітників і селян. Олександрійським міським головою став Іван Костянтинович Чижевський — батько відомого українського мислителя і діяча культури Дмитра Чижевського. Продовжувала діяти земська управа, що мала значну вагу в житті міста й повіту. Її головою був колишній військовий лікар Навроцький. Секретарем — Коломойцев. Продовжувала свою роботу Олександрійська гімназія.
Отже, виникло своєрідне двовладдя: військова влада отаманів та цивільна в особі комендантів, комісарів, думи, земств. Директорія видала наказ про скасування повноважень отаманів, які ті отримали під час протигетьманського повстання в листопаді 1918 р., але ті не поспішали їх виконувати. (Цей конфлікт детально описав історик Юрій Митрофаненко в книзі «Українська отаманщина 1918-1919 рр.»). Губернська адміністрація теж намагалася приборкати розгул отаманщини (нічим не обмеженої влади керівників повстанських загонів). Про це свідчать накази ново-призначеного комісара Г. Нянчура.
НАКАЗ №2
Губерніяльного Комісара Херсонщини
I.
На підставі данних мені Директорією Української Народної Республіки уповноважень тимчасово призначаю на посади повітових Комісарів Херсонщини такі особи:
Ананіївського повіту Яків Левадній, по Єлисаветградському Дмитро Хорунжій, по Одеському Йосип Антоненко, по Олександрійському — Куций, по Тираспольському Іван Колесников, по Херсонському — Володимир Шохін, по Дніпровському (на Таврії) Василій Курбан. Розпорядження за підписами тільки цих осіб являються законними і обов'язковими до виконання. Розпорядження представників попередньої влади являються незаконними, так само як і підписані ними, но не оплачені ріжного роду асигновки і требованія.
II.
Всі державні інституції та відділи по Міністерствах Внутрішніх і Земельних Справ, які були утворені Гетьманським Правительством на місцях, негайно припиняють свою діяльність, а служащі розпускаються. Книги, ділові папери і майно передаються по описам, по приналежності. Служащі задовольняються жалуванням за грудень цього року повністю. Негайно також увільняються служащі без ріжниці стану і рангу, котрі були прийняті на службу за час після гетьманського перевороту і до 10 грудня цього року по всім підлеглим мені установам та інституціям Міністерства Внутрішніх Справ, задовольнивши їх жалування за грудень цього року.
III.
Державна Варта і офіцерські добровольчі дружини розпускаються негайно, передавши майно і зброю в завідування Повітових і Міських Комісарів. Замість бувшої Державної Варти Повітовими і міськими комісарами, при участі місцевих само врядувань формується «народна охорона» по штатам і окладам Варти із свідомих і надійних елементів місцевого громадянства. Для охорони порядку і спокою на місцях, до остаточного сформування «народної охорони» чини варти залишаються на своїх місцях і не мають права залишити своїх постів без дозволу комісарів під страхом відповідальності по законам військового часу.
Губерніяльний комісар НЯНЧУР
Грудня 20 дня 1918 року
НАКАЗ №3
від 20 грудня 1918 року
Наказую всім повітовим комісарам і начальникам народної охорони широко сповістити населення Херсонщини про те, що Директорія Української Народної Республіки приймає міри, аби негайно відновити зруйновані гетьманською владою селянські господарства і повернути незаконно покривдженому населенню ріжного роду контрибуції. А тому необхідно негайно складати докладні списки по селах і волостям, надсилаючи їх до повітових народних (земських) управ, при котріх будуть утворені особливі комісії для розгляду цих списків і скарг і задоволення пострадавших.
Самочинних вчинків для повернення контрибуції на місцях не допускати, притягаючи винних до відповідальності. Повітовим народним управам пропоную одержувати зазначені вище списки і скарги, заховуючи їх до особливого розпорядження про утворення спеціальних комісій.
Губерніяльний комісар Херсонщини НЯНЧУР
На виконання цих наказів олександрійський повітовий комісар звернувся до волосних земських управ з вимогою надати списки на заміщення вакантних посад волосних голів та службовців Народної Охорони. Списки мали містити відомості про вік, освіту та попередню службу кандидатів. Посадові оклади встановлювалися у таких розмірах: волосний голова — 600 карбованців, старший охоронник — 300 карбованців, молодші охоронники — по 250 карбованців на місяць.
З огляду на майбутнє військове протистояння з державами Антанти та більшовицькою Росією і відповідно до розпорядження міністра продовольчих справ УНР Тимофієва від 25.12.1918 р. земським волосним управам ставилося за мету протягом 2-х тижнів здійснити вилучення продовольчих надлишків у колишніх поміщицьких економіях. Їхнім власникам залишався обмежений запас збіжжя у розмірі 15 пудів жита та 5 пудів круп на одного їдця. Реквізовані припаси мали надійти до військових частин УНР. Разом з тим задля попередження випадків мародерства на волосні управи покладалося завдання провести термінову реєстрацію всіх матеріальних цінностей, що були у панських садибах.
Тим часом в Олександрії відбулися кадрові зміни в місцевих органах влади. Директорія при владі в цьому повітовому центрі була тридцять вісім днів, але за цей час встигли змінитися два коменданти. Ф. Шепель знайшов документ в архіві обласної СБУ, у якому йдеться про причини заміни посадовців: «Попри його заслуги перед українською владою виявилося, що „Куций матеріально живе краще, ніж має можливість, без огиди ставиться до хабарів, рівень його витрат перевищує прибутки“». Рішенням олександрійської старшини його звільнили із займаної посади, а згодом заарештували. Арешт відбувся в Олександрійському театрі «при публіці». Куцого відправили до Кременчука для перевірки. Обов'язки коменданта було покладено на Наума Костенка з Мошориного (нині Знам'янський район). Подальша доля Куцого невідома. Отже, навіть у найскладніших умовах УНР дбала про свій імідж і намагалася звільняти корумпованих чиновників.