У регулюванні музично-педагогічних процесів Музком рухався згідно з загальними постановами радянської влади про реєстрацію музикантів, про наявність інструментів і нотного матеріалу: «Музком пропонує музичним професійним спілкам і культурно-просвітницьким організаціям надати точні дані про присутніх у повіті музикантів-викладачів (піаністів, скрипалів та ін.), оркестрових музикантів» [7]. Відомості пропонувалося подавати у вигляді анкетного листка. Тобто головні завдання — перепис і реєстрація музичного персоналу та інструментарію — велися бездоганно.
Вагомості діяльності Музкомітету додавала доволі значна матеріально-технічна база. У його розпорядженні були кабінети другого поверху і концертна зала Єлисаветградської жіночої гімназії (з двома концертними роялями) по вул. Петрівській, зала Народного будинку ім. В.І. Леніна по вул. Двірцевій із одним концертним роялем (колишнього Громадського зібрання).
Організаційна робота велася щоденно від 10-11 до 16-17 год. без урахування репетицій і концертів. Подібна ситуація дала привід К. Шимановському скаржитися друзям на величезну зайнятість і неможливість відмовитися від активного графіку роботи через добру матеріальну винагороду, так потрібну його родині [17, с. 68].
Перші чотири концерти Музкому локального порядку відбулися вже на початку квітня[8]. За тиждень, 13 квітня, новостворена структура організувала дві масштабні акції. Перша проходила під патронатом Комісаріату радянської пропаганди й підпорядковувалась агітаційно-політичній меті.До концертної програми мітингу увійшли: Увертюра до опери «Руслан і Людмила» М. Глінки, «У церкві» П. Чайковського, «Марсельєза» у виконанні симфонічного оркестру п/к А. Лип'янського; романси П. Чайковського у виконанні Я. Зав'ялова; Романс І.С. Свендсена у виконанні Б. Гайсинського.
Масові заходи власне Музкому відбувались у приміщенні Народного будинку ім. В.І. Леніна і рекламувалися як «симфонічні», бо головний акцент музикування було покладено саме на симфонічну музику. В першому симфонічному концерті (13 квітня) брали участь співачка Л. Балановська, скрипаль Б. Гайсинський, піаністи К. Шимановський і Г. Нейгауз. Квитки, що розповсюджувалися через профкоми спілок і трудових колективів, сприяли формуванню нової аудиторії, в якій домінуючим елементом виступали робітники та червоноармійці. У вступному слові тов. Гайсинського публіці повідомлялося про завдання в напрямку «ознайомлення широких пролетарських мас із музичним мистецтвом». Промовець розповідав про можливі «горизонти, що їх розкриває радянська влада для пролетаріату» («ми поспішаємо прилучити вас, товариші, до культури і мистецтва, ми спішимо розгорнути перед вами всю красу мистецтва і тим самим показати те, що ретельно приховували від вас панівні паразитуючі елементи» [19]), розповідав також про композиторів, зміст творів. Серед виконаних творів були увертюри до опер «Весілля Фіґаро» В.А. Моцарта, «Руслан і Людмила» М. Глінки, Соната № 23 «Appassionata» Л. Бетховена та ін.
Таким чином, до контексту музичного життя додався новий вид музикування, народжений добою радянської влади — концерт-мітинг. Характерна для нього форма масштабного дійства поєднувала в собі виступ ораторів, фактор масової участі у виконанні політичних пісень «Марсельєзи» або «Інтернаціоналу» та виступ академічних музикантів. Зокрема, 20 липня Відділ радянської пропаганди задіяв для свого заходу залу заводу Ельворті (за участю В. Дешевова, О. Урбан-Волковицької, Л. Княжич, К. Борщ-Бургіної, оркестру п/к А. Лип'янського) і одночасно залу Народного будинку ім. В. Леніна (брали участь Л. Балановська, Я. Зав'ялов, Г. Нейгауз, А. Гарін, К. Шимановський, оркестр) [25, с. 232].
Особливо активно впроваджувались інноваційні елементи мистецької роботи в заходах для молодшого покоління. Дитяча аудиторія була благодатним ґрунтом для виховання сталої позиції зміненого класового суспільства. Зокрема, в недільний день 6 липня музиканти міста згуртувалися для участі в культурно-мистецьких заходах дитячого свята, яке організовував підвідділ дошкільного виховання на восьми майданчиках міста.
Програма музично-театральних розваг включала фрагмент опери — перший акт «Євгенія Онєгіна» чи то другий акт «Пікової дами» П. Чайковського, або пролог «Демона» Ант. Рубінштейна; постановку водевілю — українського В. Дмитренка «Кум-мірошник» та російського «Пропозиція» А. Чехова; романси «Ванька-Танька» [ймовірно, О. Даргомижського — М. Д.], інсценізацію «Серенади» Г. Брага, балети «Сажотрус» і «Бабки», українські пісні й танці тощо [18].
З метою більш активного прилучення робітників до музичної культури в травні Музком розширив жанрові межі своєї роботи, впровадивши концерти камерно-інструментальної музики за участю солістів, Радянських квартету і тріо (до складу увійшли Г. Нейгауз (рояль), А. Лип'янський (скрипка), С. Шапіро (віолончель)). Г.Г. Нейгауз підкреслював: «Спочатку діяльність наша була непевно-невизначеною, занадто багато було нового й незвичайного, з часом ми зосередилися на облаштуванні концертів власними силами» [14, с. 34]. Діячі нової музичної генерації угледіли в проектах радянської влади продовження завдань концертної практики, що раніше активно пропагувалася ІРМТ — «зробити добру музику доступною більшим масам публіки» (В. Стасов) або, за більшовицьким гаслом, — «нести культуру в маси». Тому головним починанням, об'єднуючим регіональні музичні сили, стало проведення низки «Історичних концертів» на зразок започаткованих Ант. Рубінштейном ще 1885 р. музичних циклів популяризаторського характеру. Ідея історичного принципу побудови різногалузевих музичних акцій активно впроваджувалася в Україні на межі XIX-XX ст. митцями Харкова (І. Слатін), Полтави (Д. Ахшарумов). І відтепер, із червня 1919 р., її використали і намагалися реалізувати у вигляді 9 запланованих концертів (відбулися лише 6 із них) єлисаветградські музиканти.
У формуванні циклу переплелися дві кардинальні мети: музично-освітня — приуроченість до курсів зовнішньої освіти, та культурно-просвітницька — виховання музичного смаку пролетарів і солдат. Для проведення заходів було обрано найкращий за акустичними параметрами концертний майданчик міста — залу жіночої гімназії. Віддаленість від вуличного стукоту екіпажів, налаштованість на сприйняття тексту лектора і звучання класичних творів дозволяло зануритись у світ високого мистецтва.
Ретроспектива музичних епох, орієнтована на пересічного слухача пролетарського середовища, містила в собі одночасно риси «народних концертів» — тобто мистецьких акцій зі вступним словом і за полегшеною програмою. Програму складено за хронологічним принципом: від музики бароко (Й.С. Бах, Ґ.Ф. Гендель) через окреме виділення творчості «найреволюційнішого» композитора доби класицизму Л. Бетховена, ознайомлення з творами романтиків Ф. Шуберта, Ф. Шопена, Р. Шумана, романтиків-реформаторів Ф. Ліста й Р. Ваґнера, — до композиторської спадщини російських митців. «Російський блок» також розділяв періоди XIX ст. (М. Глінка, М. Балакирев, М. Мусоргський), межі ХІХ-ХХ ст. (М. Римський-Корсаков, П. Чайковський, О. Глазунов) до сучасних постромантиків О. Скрябіна, С. Рахманінова та М. Метнера. Окремими темами виділено напрямок церковної музики і народної творчості.
До сприйняття творчості Л. Бетховена, обраної в якості дебютної тематики, підготувала аудиторію доповідь А. Г. Гайсинського. Програма складалася з Тріо c-moll, op. 1 № 3, Квартету с-тоllор. 18 № 4, Концерту для фортепіано 5 Es-dur, op. 73 у виконанні Г. Нейгауза (партія оркестру на роялі — К. Шимановський) та вокальних творів (Л. Беляева, концертмейстер К. Шимановський) [1].
До участі в концертах було запрошено найкращі мистецькі сили, які перебували на території краю: піаністи Г.Г. Нейгауз, В.Х. Розумовська, К.С. Борщ-Бургіна, скрипалі А.С. Лип'янський, Б.Г. Гайсинський, віолончеліст С. Шапіро, співачки Л.М. Балановська, Л. Беляева, М.П. Щегловитова, співаки Є. і А. Линецькі, Я. Завялов, Г. Понізовський, композитор-піаніст К. Шимановський та композитор-лектор В.М. Дешевов.
8
2-го, в середу — лекція-концерт при відкритті робітничого клубу на Ковалівці; 5-го, в суботу — в клубі підлітків та робітничому клубі на Новомиколаївці; 6-го, в неділю — у театрі ар. Елькінда, що із приходом нової влади було перейменовано на Червоний театр ім. Троцького.