але не знати, що в неба грати,
у вир пірнати, себе пізнати… 13.05.2017 2:12
Лелеки.
У ніч, коли напередодні вщухло серце,
тебе нема, а за дверима буде дощ.
Я йду сама, а так пече, немов із перцем,
я п’ю вино із спогадів твоїх долонь.
Пр. Ти просинаєшся напевно, десь далеко,
а я тебе чекаю тут, таке життя,
але у спогадах моїх, оті лелеки,
все ще дарують відчуття.
Нове й старе, в обіймах сходяться раптово,
а ти, такий, як згадую сьогодні я,
миттєво, я, вперед так бігти захотіла,
не згадуючи про своє життя.
Пр. Ти просинаєшся напевно, десь далеко,
а я тебе чекаю тут, таке життя,
але у спогадах моїх, оті лелеки,
все ще дарують відчуття. 2 рази
13.05.2017 2:24
Нічні жахи
Пр.Я запитати хочу щоночі,
чиє ім’я на твої вустах,
але проснувшись вранці шепочу,
немає правди в тих словах.
любий, тобі щастить реально,
я встигаю зрозуміти,
що то лише сон віртуальний,
і тому ти будеш жити.
Пр.Я запитати хочу щоночі,
чиє ім’я на твої вустах,
але проснувшись вранці шепочу,
немає правди в тих словах.
Сон, але такий він справжній,
що лише одна хвилина,
тебе відділяє, любий,
від останньої години.
Пр.Я запитати хочу щоночі,
чиє ім’я на твої вустах,
але проснувшись вранці шепочу,
немає правди в тих словах.
капці, все то трикляті капці,
як я їх на ноги взую,
то нічні всі мої жахи,
розбігаються в сліпую.
Пр.Я запитати хочу щоночі,
чиє ім’я на твої вустах,
але проснувшись вранці шепочу,
немає правди в тих словах. 13.05.2017 2:38
И в тишине рождается звук, как колыбельная для меня.
Эхо - Вселенского сердца стук, как отголосок звездного дня.
Мне бы ворваться в твою судьбу, встав на пороге у дома босой.
Но я сказать до сих пор не могу, как я люблю тебя, мой родной...
Эта небрежная света прядь нежно коснулась моей щеки.
Словно соленого моря гладь, с ней целовалась хрусталь слезы.
Я в первый раз ощутила боль, всей той невысказанной любви.
Что же мы делаем-то с собой, ведь мы все еще Дети Твои...
И я упала в руки Его, душу свою перед ним раскрыв.
И поняла, что все годы врозь, Отец Небесный меня любил.
Он нес меня на Своих руках, через тернистый и долгий путь.
И лишь сейчас, вновь открыв глаза, я обрела назначенья суть.
Благодарю что ты нас ведешь, словно слепых рожденных котят.
И ты всегда нам сполна даешь, только не каждый готов это знать.
21 июля 2018
01:25
Посвящается Ему...
Благодарю, что слышу!
Прорабатываю Род Отца, начинаю слышать Бога.
Невозможное возможно... ведь он меня слышал Всегда!
Автор приостановил выкладку новых эпизодов