вигадувати щоб нам було весело з тобою любий мій
* * *
Іноді коли ставало невпевнено відкривала записник грубий зошит і починалаа записувати
слова те що про них думає як їх чує що вони значать про кожне слово писала на окремій
сторінці щоб кожне слово мало свій початок і кінець щоб їх обох було видно щоб кожне
слово було видно і усіх восьми боків бо у слова є вісім боків перший довжина бо слова
бувають довгі і короткі другий висота, бо слова бувають високі й низькі третій колір бо слова
бувають різних кольорів усіляких які тільки бувають у світі четвертий смак бо слова бувають
солодкі кислі солоні й гіркі п'ятий це те які слова бувають на дотик бо можуть вони бути
м'які і тверді гострі шорсткі гладенькі слизькі драглисті цупкі шостий це температура слова
гарячі теплі чи холодні сьомий це запах приємний неприємний густий легкий важкий
духмяний восьмий це сенс як він проявляється у слові чи так як кожен його бачить у слові
може він бути на поверхні може бути прихований може бути глибокий єдиний незрозумілий
легкий важкий добрий ласкавий лагідний суворий жорсткий тихий
І якби поскладати аркуші за абеткою бо ж вона не писала за абеткою а писала те слово яке
на думку спаде і що про нього захочеться сказати і як бувало чи як жилося бо це одне й те
саме то як би ті аркуші так поскладати то таке би вийшло
батька свого я рідко вдома бачила бо він усе торгувати їздив тільки тоді був удома коли
бублики пік бо мій батько бубликами торгував напече бубликів коші на воза поскладає і їде
по селах за тиждень повертається два дні вдома побуде поки свіжих бубликів напече і знову
його немає гостинці він мені різні привозив то грушку медову то щільника то горіхів то
стрічку чи намисто це вже як я старша стала поки мама була то добре нам жилося у суботу
ввечері батько повертався то ми з мамою на порозі вже його чекали мама на вечерю тоді
борщ з грибами варила і рибу смажила бо батько дуже рибу любив пекти ніколи нічого не
пекла бо краще за тата ніхто нічого не спече а бублики його такі вже солодкі а медові були
найкращі мама їх дуже любила то він завжди для нас із мамою окремо напече а як мами не
стало батько мій дуже тяжко за нею журився бублики перестав пекти ніде не ходив і не їздив
сидів під хатою або лісом тинявся не говорив нічого а як ходить то все хитається ніби не знає
як ступити так ніби земля у нього з-під ніг тікала з мачухою він не на добро собі одружився
не знати нащо бо не було йому з того шлюбу радості мачуха недобра була тільки він запізно
схаменувся знову почав бублики пекти тільки вже медових не пік я часом кажу йому
напечіть тату медових бубликів а він каже я вже доню і забув як вони печуться та я знала що
він не забув тільки з туги за мамою не хотів тих бубликів пекти тепер як їхав то надовше
часом і по два тижні його вдома не бувало а як вертався то все неговіркий такий та понурий
хоча гостинці привозив і мені й мачусі так його на возі і смерть застала серед бубликів вже
як додому вертався так життя з нього повільно витікало і витекло було мені тоді років
дванадцять і стало мені зовсім журно з мачухою самій часом вибіжу з хати забіжу аж до
озера і плачу ридма а потім подумаю що може воно й добре бо тепер тато мамі бубликів
медових напече і заспокоюся
веселка семикольорова тільки я ніколи всіх кольорів не можу запам'ятати і чекаю щоб
веселка на небо вийшла після дощу і вибігаю з хати голову високо задираю щоб роздивитися
на кольори і мені здається що їх там набагато більше ніж сім загинаю пальці рахую кольори
пальців мені не вистачає веселка як полотно яке жінки ткали є такі спідниці дуже гарні
смужками різних кольорів і багато таких смужок і вони такі тоненькі я теж хотіла б собі таку
спідницю може коли постаршаю сама собі справлю веселка дугою вигинається як міст по
ньому із дня у ніч можна переходити а потім із ночі в день тільки не всі так можуть ходити
тільки ті хто дуже мало важить бо веселка тонюсінька і якщо проламається то людина випаде
з дня чи з ночі у чому вона була і пропаде безвісти тому перш ніж на веселку ступати треба
добре подумати чи вона твій тягар витримає а мало важать ті у кого немає зла за душею їх
ніякі тягарі не гнітять коли вони на веселку ступлять то як пір'я по ній котяться від краю до
краю ноги тільки трошки у веселку вгрузають і теж ніби міняться всіма барвами і по тому ще