волосся стригла були у мене добрі ножиці я їх сама гострила об млиновий камінь
розпущеним волосся ніколи не носила все заплітала у косу і різні стрічки вплітала як синю
вплету то очі в мене теж сині робились як зелену то зелені як вода як червону то на щоках
рум'янець густий все я дивувалася з чого так воно буває
галочка це не пташка це моя донечка тільки вона зашвидко полетіла у вирій це десь тоді рік
минув після того як прийшла мені похоронка на Івана друга війна йшла тільки вже не та на
яку Івана забрано тільки я не одразу й зрозуміла читаю а літери мені перед очима пливуть
справа наліво і зліва направо а я все стою і хитаюсь так як літери й усе пливе переді мною і
сосен верхівки ніби при самій землі тремтять як від вітру тоді я зрозуміла що він не
повернеться бо війна його забрала бо війна все забирає не знаю хто ту війну придумав той
папір у мене з рук випав і вітер кудись його поніс і я не стала наздоганяти потім тільки
думала що може той папір мені наснився і все то неправда озираюся а галочка у дверях
стоїть а вона все вже розуміла і пильно пильно на мене дивиться і зморшка між бровами і
нічого не каже тільки потім коли я квасолю на борщ лущила і сльози у мене на стіл капали
кожна сльоза як дві квасолини прийшла вона вибралась мені на руки і теж почала квасолю
лущити а потім каже так тихенько мамо не треба плакати бо татові тепер добре він ходить із
ангелами по полі по якому питаю полі по широкому там де срібна трава росте яка срібна
трава та яку Бог посадив то тато сам гуляє то вже не треба плакати і я справді не плакала ми
з галочкою часто говорили про всяку всячину все вона хотіла знати де сонце на ніч дівається
чи є в нього хатка щоб поспати бо воно за день втомилося чи воно так і спить на небі чого
вода мокра чому дерева з коренем не можна вирвати а траву можна з чого бджоли мед
роблять коли зірки з неба падають то де вони діваються чи довго треба йти щоб дійти туди
де сонце заходить бо вона хоче до сонця в гості звідки кашель береться чого люди так як
пташки не літають а тільки ходять і бігають чого в мене волосся без кучерів а в неї з
кучерями чого люди умирають чого чоловіки на війну ходять а жінки ні бо я їй казала що
тато на війну пішов то вона все дивувалась і казала що чоловік і жінка все мають однаково
робити пташок дуже любила взимку завжди їх годувала пшоном пшеницею і хліб їм
кришила синички до неї прилітали сойки шпаки не боялись її близько підлітали може й до
рук ішли я не бачила бо як я виходила з хати вони лякались і тікали галочка все до них щось
щебече приговорює питаю що ти там доню їм розказуєш питаю каже що вони бачать бо ж
вони високо літають питаю чи їм не холодно взимку питаю де будуть гніздечка собі вити
коли будуть у них нові пташенята чи вони були там де війна і чи там страшно то я вже
більше нічого не питаю як я в місто збиралась то вона завжди просила щоб я їй бубликів
привезла і перш ніж бублика вкусити все дивилась крізь дірку казала що крізь бублики
найліпше їй дивитись а буває вже як споночіє сидимо перед хатою сосни гудуть вона стане
задере голову і дивиться в небо аж захитається і все просила щоб я їй про зірки розповідала
чого які зірки так називаються і від чого так сталося їй дуже великий віз подобався і все
казала що буде на ньому їздити бо він гарний і квітами розмальований тільки квітів звідси не
видно питаю коли ж ти будеш на ньому їздити каже як мені дуже схочеться я їй гойдалку
зробила у нас на груші то вона все гойдається волосся розвівається на вітрі в неї було
волосся густе й кучеряве таке як в Івана тільки в Івана як смола чорне а в неї русе як у мене а
очі не знати чиї як густий гречаний мед і все пісні співає не знати звідки вона тих пісень
понавчалась бо я ніяких пісень співати не вмію і ніколи не співала питаю доню звідки ти ті
пісні знаєш де ти їх чула каже ніде я їх так знаю вона і не довго хворіла згасла за три дні у
вівторок все ходила якась така принишкла не співала не бігала бо то вона буває все навколо
хати носиться і вечеряти не хотіла питаю чого ти доню нічого не їси бо я тоді капусняк
зварила каже чогось у мене мамо голівка болить а в середу зранку вже злягла і не знати що
робити лікаря не можна було знайти бо в такий час не було лікарів питаю що болить нічого
не болить тільки встати сил немає може ти хочеш їсти доню нічого не хочу а очі такі глибокі