повиламувалось разом із тими бурульками нічого йому не ставалось таке воно й було довге
та густе сиджу обламую бурульки і сльози в мене з очей котяться і теж підмерзають уже ніч
надворі небо таке глибоке й зоряне всі зорі повиходили то я дивлюсь на чумацький шлях і
думаю що добре по небу їздити я би теж десь далеко поїхала щоб у мене був свій дім теж у
лісі бо я без лісу не хотіла би жити щоб мене з хати ніхто на мороз не виганяв сосни шумлять
здалеку питають чи я добре дійшла додому я кажу що добре тільки що мачуха дверей не
відчиняє то я поки під хатою сиджу і сосни дивуються кажуть таке ти людське дитя
бідолашне приходь до нас завтра кажу їм що прийду що мені тепло я від тепла трохи
задрімаю і сни починають мені показуватись тільки я не встигаю їх роздивитися що там і до
чого бо мачуха відчиняє двері каже о а це ти чого тут сидиш, бо двері замкнені ось гриби що
ви казали назбирати я думала ти вже там у тому лісі й замерзла мачуха грибів на вечерю не
готує вона їх під хату викине як вже бувало я нап'юсь кислого молока з картоплею а як нема
картоплі то із самим хлібом і вже мені й добре я сита сиджу біля грубки і волосся висихає
тільки грибів мені шкода що їх мачуха повикидала завтра на ранок я їх познаходжу
повизбирую в пелену віднесу далі від хати бо тут їм не місце а там є стежки звірячі то може
їх якийсь звір поїсть птах подзьобає
земля дуже уважно нас слухає вона про все що з нами буває від наших ніг дізнається бо ноги
їй усе розказують вона тоді знає що й до чого якщо вухо до землі прикласти то теж усе
здалеку чути де що діється сьогодні я розбила старий мамин глечик мачусі він дуже
подобався казала що в ньому молоко найкраще кисне і вершків завжди в ньому на два пальці
а в іншій посудині і на півпальця не назбирається то вона мені все казала щоб я чого доброго
його не розбила я тільки взяла його до рук бо він мені здався глечиком у якому
семипелюсткова квітка живе і кожна пелюстка іншого кольору а серединка така жовтогаряча
як сонце і так усміхається до мене я й незчулась як мачушине дихання мені холодом війнуло
у спину руки в мене затремтіли і глечик брязнув об підлогу і сльози з очей у мене бризнули я
черепки визбирую собі у поділ і щоки в мене пашать бо мачушина рука важка а вона стоїть
наді мною і мені дихати тяжко й недобре черепки я закопала за хатою під яблунею там де
закопала колись свою ляльку ганчір'яну коли ганчір'я вже зовсім порозлазилось і вже не
знати було де у ляльки нога а де рука бо воно все однаково виглядало і вже годі було її
залатати вже й губи у неї наче не сміялись а кривилися і були не такі червоні лялька цього
глечика також любила бо я її з нього молоком поїла то може вона тепер хоч черепочками
пограється то я так і зробила як надумала а до хати не хочу йти бо мачуха стоїть на порозі з
віником гукає а йди-но сюди зараз кажу прийду а сама чую як сльози до очей підступають
печуть по краях повік і всередині шепочу земле земле сховай мене земля каже добре і
впускає мене по кісточки і ногам тепло як у черевичках із доброї шкіри такої що не промокає
і морозу не боїться у мами були такі черевики може вони були би мені добрі на виріст тільки
ще треба почекати бо поки вони великі на мене я їх сховала у торбу собі там де в мене трохи
одягу і сорочка мамина й скринька а в ній усілякі мої скарби перстень із зеленим каменем
тільки він на мене також іще великий я це все на горищі сховала тільки де я знаю то вже його
ніхто не знайде мачуха на горище не лазить боїться що драбина під нею проламається і каже
батькові щоб зробив нову драбину а він усе віднікується що йому ніколи і що драбина під
ним не проламалась а він за мачуху грубший то де ти там ходиш мачуха кричить голос у неї
пронизливий зривається на вереск вже вже кажу йду і прошу земле землице порятуй мене і
земля мене по коліна впускає і мені так добре стояти так глибоко то я довго тебе гукати буду
голос мачухи скрипить як незмащені двері та я драску в ногу загнала то хочу вийняти а чого
ти боса ходиш бо в мене черевиків немає кажу земле ховай мене і земля мене впускає по
пояс то ти вже вийняла ту драску чи ні зараз зараз уже майже вийняла земленько сховай
мене хутчіше і земля впускає мене по шию мачуха кричить що це ти собі надумала іграшки
зі мною гратися зараз я тобі всі драски повитягаю і я чую її важкі кроки такі що аж земля
дрижить і я прошу земленько ховай мене щоб вона не бачила і земля накриває мене з