осипається як листя
Листя завжди осипається мені згадуються різні листопади Хтось плаче бо не знає спокою
хтось плаче бо комусь сняться недобрі сни хтось плоче і подушка мокра
Хочу навчитися готувати айран хочу навчитись вирощувати квіти хочу навчитися робити
запахи багато чого навчитися допоки ще можу чогось вчитися вечір ніч ранок день
Вечір ніч ранок день я так чекаю ранку сьогодні як спасіння завжди чекаю ранку або вечора
як спасіння
Як спасіння чекаю денного світла.
Як спасіння чекаю деяких запахів. Купую воскову свічку, яка має пахнути медом, запалюю
Ті, а вона не пахне.
Люди носять із собою ліхтарі, щоб краще бачити. Людям потрібне світло. Так можна менше
боятись так буває краще так тепліше рукам і серцеві Наші серця, як птахи, видзьобують
добрі слова, які нам кидають добрі перехожі. Серця тріпочуть крилами. Серця б'ються, як
птахи у клітці. Коли мене не буде, моє серце перестане битись, як птах у клітці. Коли мене не
буде, буде щось інше. Інші будуть.
Тим, хто не спить, не потрібен твій сад, бо вони не захочуть прийти туди, їм не здасться
сльозою твоя сльоза, і тобі не дадуть води. І нічого не дадуть.
Я витираю сльози, дивуюся, що вони течуть і ніяк не хочуть зупинятися. Думаю про те, хто
вмикає зорі й хто і'х вимикає. І хто вишив небесну ковдру. Небо — це велика ковдра, яка
накриває землю на ніч, щоб їй було тепло та затишно.
Думаю про тих, хто плаче під ковдрою. Думаю про тих, хто взагалі плаче. Думаю про тих,
хто плаче, тому що не довіряє. Думаю про тих, хто беззахисний. Думаю про тих, чию печаль
видають тільки очі. Я знаю, як ти плачеш, тому мені здається, що знаю про тебе дуже багато.
Може, навіть усе.
Звіря сумне і кучеряве. Ми всі звірята сумні й кучеряві. Скулюємось іноді й тихо виємо. Нас
ніхто не чує, бо нас нікому почути. Хіба що вити вдвох — від цього може бути краще. Ми
затуляємо голови лапами, бо раптом нас ударять.
Сніг був сьогодні, сніг буде ще завтра. Я впізнаю твої сліди на снігу і радію, бо вони ведуть
до моїх дверей, тому я знаю, куди ти приходиш. Часом хтось знаходить мої двері і стукає в
них. Я радію, що можу комусь відчинити. Дуже радію. Добре, що сніг білого кольору.
Прикриваю руками сліди тих, хто мені дорогий. Припадаю руками до білого снігу. Моїм
рукам холодно.
Люди повертаються до себе тільки тоді, коли себе знаходять. Є ґумові люди, які дуже добре
адаптовані до цього світу. У них дуже чіпкі ґумові руки, якими вони дуже боляче б'ються.
Після їхніх ударів не залишається синців. Не залишається взагалі нічого, окрім ґуми. Не хочу
знатися із ґумовими людьми. Я думаю, що насправді їх боюся, тільки не хочу в цьому
зізнаватися.
Ношу в кишені коричневий цукор, схожий на бурштин. Мої очі не можуть відрізнити
бурштин від цукру. Руки також ні. Язик може. Люблю, коли мене згадують ті, кого я люблю,
і ті, хто мене любить.
Нашим очам стає погано від снігу, і ми відвертаємося, але сніг зусібіч, і очам далі гіршає.
Треба заплющити очі. Снігу більше немає. Нічого більше немає.
Якщо ти попросиш мене прийти, я прийду. Навіть якщо ніч буде холодною і дощовою.
Сьогодні мені наснилося, що до мене в гості прийшла Смерть і принесла мені повітряну
солодку вату. Вона каже, що це дуже смачно. Я їй вірю, бо хіба можна не вірити смерті? Я
ще не знаю, чи вона моя, але можу м неї це уточнити, все одно вона тут поруч.
Закохані жінки стають красивішими. Жінки, яких ніхто не любить, перестають бути
гарними. У них псується шкіра і з'являються нові зморшки, і Іерестає блищати волосся.
Немає нічого сумнішого за жінку з поганим нолоссям.
Якщо нас завалить снігом, ми не зможемо звідси вийти. Але, може, це й добре, нам не
потрібно буде звідси виходити. Ми будемо сидіти за столом і пити теплий чай нам буде
тепло
Зі мною буде все добре тобі не треба нікуди йти нікуди йти тобі не треба я сама дійду
виходжу надвір і хочу оглянутись щоб побачити що ти стоїш на порозі і раптом думаю що
може ти вже там не стоїш і боюся оглядатись і застигаю на місці і міцно втискаюся в землю
тому що боюся що можу не втриматись на ногах може забракнути рівноваги і мені дуже
гаряче у підошви дуже гаряче
Так ніби хтось щось зможе тобі пояснити раніше у мене було багато питань тепер мені вже
нецікаво їх ставити у наші вирії літають різні бездомні птахи всі ми трохи бездомні такі
трохи неприкаяні