«Розум може панувати над життям, і людина може погодити своє життя з переконаннями», — писав «Современник» р. 1856. «Освіченій жінці, — читаємо в «Епосі» Достоєвського, — потрібна ширша дорога, яку не слід загороджувати абож засмічувати голками, нитками, тамбурними крючками й тамбурним в’язанням».
Жіноче питання набуло в 60 роках особливої ваги. Часописи найрізноманітнішого напрямку присвячували йому статті. Навіть «Морський збірник» одвів йому почесне місце. Виник навіть спеціяльний жіночий часопис «Наук, искусства и литературы для девиц» — «Рассвет».[51]
Ідеологи поміщицько-февдального ладу в «волі почуття», в «емансипованому шлюбі» бачили проповідь розпусти, а в жіночій рівноправності — знищення родинних устоїв. Реакційна преса лила помиї на перших «емансипованих» жінок, що одвідували університети, на «голених нігілісток», що улаштовували «комуни», «артілі», швацькі майстерні. Поет Щербіна знущався:
Надзвичайно цікаво, що Куліш пішов в даному разі за «нігілістами», за Чернишевським. Ще в листах до Милорадовичівни він висунув ідею емансипованої жінки, ідею незалежної, самостійної «жінки-чоловіка».
Тепер, через два роки, в листах до Рентель він розгортає цілу програму розв’язання жіночого питання в дусі Чернишевського.
У листах до Рентель зовсім немає тієї слов’янщини, що так густо загачує листи до Милорадовичівни, немає «пророцької пози», цитат з Байрона, згадок за Прометея.
Мова йде не про Месію й покірну, самовіддану Марію, а про визволену незалежну жінку й розумного та вільного чоловіка, «критически мыслящую личность».
— На жаль, у нас важко бути жінці такою, якою хоче її бачити розумний і вільний чоловік, — пише Куліш до панночки. — Вона довго ще буде рабою людей, що її оточують, рабою рідних, знайомих і навіть власних слуг своїх. Це — явище історичне й необхідне, хоча й дуже сумне.
У Кулішевих взаєминах з Милорадовичівною аж надто багато слізної сантиментальности, аж надто багато від Ґетевого Вертера. Можна було б говорити про певне «вертеріянство» Кулішеве року 1856–1857. Хіба Маня де-Бальмен, як її описано в Кулішевих листах року 1856, не здається списаною з Ґетевої Льотти? Цитати з Кулішевих листів того часу можна було б перемішати з цитатами з «Страждань молодого Вертера», і це лишилось би непомітним.
Щодо Рентель, то Куліш висловлює побажання, щоб вона пішла далі від Ґетевих героїнь. Тепер його ідеал не господарна, жвава мила Маня де-Бальмен, Ґетева Льотта, а «жінка-чоловік».
— Так, у Ґете, — пише Куліш до Рентель, — є славні жінки — і як солодко для мого серця, що Ви на них задивились. Ідіть же далі, не спиняйтесь…
Отже не Льотта, і не русява Маргарита з важкими косами його теперішній ідеал, а нова жінка, що пішла далі від Ґетевих жінок, «жінка-чоловік».
Навіть книжки, що їх дарує Куліш Рентель, тепер зовсім не ті, що їх він дарував Милорадовичівні. Коли цій останній він дарував романи Вальтера Скотта й Квітчину «Марусю», то Рентель він дарує «Космос» Гумбольдта, ботаніку, книжки з природознавства, серйозні наукові книжки згідно з модою 60 років.
Новий кляс перемагав. І Куліш ішов вперед за клясом-переможцем. Порівняйте Кулішеве листування з Милорадовичівною та його листування з Рентель. Від колишнього романтичного пушкініянства він простує до чернишевсько-добролюбівського позитивізму. «Базарівські» нігілістичні настрої захоплюють навіть «хуторянина» Куліша.
Як типовий «просвітник» він дає відповідні поради панночці.
— Читайте, вчіться! Освіта приступна Вам так само, як і кожному з нас. Полюбіть розумову працю!.. Свобода взаємин повинна оберігати моральні права кожного. Кожна особа повинна бути вільна. Кожна людина розвивається тільки на волі, і кожне невільне примушене становище перешкоджає нашому духовному розвиткові.
Ідеї емансипації, незалежности, самостійности керують Кулішем, і він перед уявою Рентель малює ідеал емансипованого шлюбу, ідеал родини, що її утворюють незалежні особи.
— У Вашого чоловіка може бути одна путь, у Вас зовсім інша.
Заміжня жінка вільніше вибиратиме собі приятелів, як дівчина.
— Шлюб уявляється Вам, як спосіб образувати свій розум і зробитися назавжди чарівною співрозмовницею для тих людей, которих Ви любите, приміром для мене.