Пустунка дівчинка його відпустить,
Як бідолашного в кайданах в’язня,
й відразу знов назад за нитку тягне.
Ревнуючи до волі ту пташину.
Ромео Хотів би птахом бути я твоїм!
Джульєтта І я, мій любий, теж цього хотіла б,
Та ласками замучила б тебе…
Прощай, прощай! Тяжкий час резетавання…
О, стільки в нім солодкого страждання,
Що все прощалася б, хоч і світає!
(Виходить)
Ромео Тебе хай сон і спокій повиває!
Як хтів би я тим сном спокійним бути,
Щоб тут в солодких мріях все забути!
Тепер до келії отця святого -
Почуть пораду хочу я від нього.
(Виходить)
СЦЕНА 2
Келія брата Лоренцо.
Входить брат Лоренцоз кошиком.
Брат Лор. Всміхається світанок сіроокий -
Мережить барвами хмарки високі;
Плямиста темрява нічна, мов п’яна,
Тіка з-під огняних коліс Титана.
Ще доки погляд сонечка палкий
Не розірвав украй туман нічний,
Роси не випив, дня не стрів привітом,-
Я кошик свій наповню різним цвітом,
Рослинами цілющими й травою
Отруйною і згубною, страшною…
Земля - природи мати і могила:
В собі хоронить все, що породила.
І ми численних бачимо дітей,
Що ссуть життя і міць з її грудей.
Хоч в матері одної й різні діти,
Та кожне з них потрібне все ж на світі.
Які ж то сили благодатні й цінні
У травах є, у квітах і в камінні!
Й мерзенне все, що із. землі встає,
Хоч щось корисне все ж землі дає.
Проте й в найкращому нема такого,
Чого б не прирівняв ти до лихого:
Корисне все - до діла або в строк,
Бо з блага, може теж постать порок.
Входить Ромео.
Ось квіточка мала; в стеблі цім самім
Трутизна вбивча змішана з бальзамом,-
Понюхав лиш - і сили повен вщерть,
А на язик узяв - раптова смерть.
Отак добро і зло поміж собою
І в людях, як в траві, стають до бою;
Якщо ж добро не подолає зла,
Кінець і для людини, й для стебла.
Ромео Добридень, отче!
Брат Лор. Будь благословен!
Хто там віта мене раненько так?
О сину мій, то є недобрий знак:
Покинуть ложе о такій порі.
В турботах спать не годні ми, старі,-
Де клопіт сторожем, немає сну там.
Лиш молодим і горем недіткнутим
Солодкий сон схиляється до ложа.
Які ж турботи спокій твій тривожать,
Що, рано вставши, вийшов із кімнати?
Чи, може, ти і не вкладався спати?
Ромео О, найсолодші це були години…
Брат Лор. Прости йому, вседержцю наш єдиний!
Ти в Розаліни був? Там спочив твій?
Ромео У Розаліни- я? Ні, отче мій!
Я й це ім’я, й печаль його забув.
Брат Лор. Хвалю, мій сину! Де ж вночі ти був?
Ромео Все розкажу раніш, ніж запитаєш,-
Нічого ж бо не відаєш, не знаєш.
Бенкетував я з ворогом удвох -
Стялись ми враз, і рани в нас обох.
Тепер, після смертельної тривоги,
Святої просим в тебе допомоги.
В моїй душі я зтіоби не ношу,-
За себе і за ворога прошу.
Брат Лор. Ясніш кажи! Де загадкова мова,
Одвіт там -і порада загадкова.
Ромео То с*ухай же: я присягнув Джульєтті,-
Люблю дочку синьйора Капулетті.
Вона у мене серце узяла
Й мені своє навіки оддала.
Ми вирішили, отче, що робити,
Та мусиш ти союз наш освятити,
Навік з’єднати шлюбом. Де і як
Ми стрілися і покохались так -
Про все тобі дорогою скажу.
Та тільки про одне тебе прошу,
Благаю, отче, повінчай нас нині!
Брат Лор. Святий Франціску! Що за дивні зміни!
А Розаліна ж? Правда, що в очах
У юнаків любов, а не в серцях.
її так скоро зрадив ти й забув?
Я б не повірив, якби сам не чув.
О матір божа! Сліз гіркий потік
Збігав за неї з цих поблідлих щік!
Любов розсолом приправляв таким,
Щоб та любов розвіялась, як дим?
Ще туману твоїх зітхань глибоких
Не висушило сонце яснооке!
Іще лунає тут твоє стогнання,
Я чую ще твої палкі благання!
Ось пляма в тебе від минулих злив,-
Ще й сліду :на щоці потік не змив!
Адже ж то був ти сам, таж:вся причина
Нудьги твоєї - тільки Розаліна!
Як ти змінивсь!.. Тож слухай, май терпіння:
Для жінки гріх малий її падіння,
Якщо так м.ало сили і в мужчини.
Ромео Ти ж лаяв за любов до Роааліни?
Брат Лор. Не за любов,- за дурощі, дитино.
Ромео І радив закопать любов…
Брат Лор. Мій^сину!
Я ж не для того радив так, мій милий,
Щоб викопав ти іншу із могили.
Ромео Не докоряй! Від цеї, що кохаю,
Я за любов - любов і ласку маю.
Не те, що та…
Брат Лор. Бо та вже відгадала,
Що тямиш ти в коханні надто мало
І визубрив його лиш по верхах,
Не вміючи читати й по складах.
Ну, юний вітрогоне, у дорогу!
Подам тобі для того допомогу,-