Прийшла на сповідь нині ще надвечір;
І там, у келії отця Лоренцо,
Відбудеться і сповідь, і вінчання.
Не сплутаєш? Ось маєш за труди.
Мамка Нізащо!
Ромео Та бери, кажу, бери!
Мамка Надвечір! Що ж, гаразд, напевне, прийде.
Ромео Ти ж, добра няню, жди біля абатства:
Туди до тебе прийде й мій слуга
І принесе драбину мотузяну.
По ній на щоглу мойого блаженства
Я піднімуся під покровом ночі.
Прошу, не зрадь, то матимеш подяку.
Прощай! Вітай від мене синьйорину!
Мамка Спаси вас боже! Слухайте, синьйоре;..
Ромео Що скажеш, мила няню?
Мамка Ваш слуга,
Чи він надійний? Нащо третій нам?
Там, кажуть люди, таїни нема«,
Де вашу таїну вже двоє знає.
Ромєо Надійний він, як сталь. Ти не турбуйся.
Мамка Дуже добре, синьйоре. Моя синьйорина - най-
чарівніше дівчатко… Боже, боже! Коли вона була ще ось такою
малесенькою крихіткою… О!.. Тут у місті є один шляхетний синь-
йор, Паріс на ім’я, то він був би радий її підхопити. А вона ж, моя голубонька, і дивитися на нього не хоче; їй приємніше на
жабу, на справжню жабу дивитись, ніж на нього!.. Я часом сер-
джу її - кажу, що Паріс хороший жених; чим їй, як то кажуть,
не до пари? Та присягаюся вам, вона як почує, так і зблідне, аж
пополотніє вся, немов крейдою візьметься. А скажіть: розмарин
і Ромео починаються з тієї самої літери?
Ромео Так, няню. А що? Обидва слова починаються
з літери «Р».
Мамка Ох, жартун! Та це ж собаче ім’я! Р-р-р-р… це
тільки для собак! Ні, я знаю, що вони з різних літер починаються.
А вона такі ніжні вірші складає про вас і про розмарин, що у вас
серце з радощів затанцювало б, якби ви почули.
Ромео Вітай від мене синьйорину.
(Виходить)
Мамка О, тисячу разів. Гей, П’єтро!
П’єтро Що накажете?
Мамка П’єтро, візьми моє віяло та гайда вперед ху-
тенько.
Виходять.
СЦЕНА 4
Сад Капулетті.
Входить Джульєтта.
Джульєтта Я няню відіслала о дев’ятій,
Вона мені вернутись обіцяла
За півгодини. Що, коли його
Вона знайти у місті не змогла?
Та ні, не те! О, та вона ж кульгава!
Так, так… Лише думки повинні буть
Послами у кохання. В десять раз
Летять вони скоріше, ніж летить
Проміння сонячне, коли зганяє
Воно з горбів похмурих тінь нічну.
Недарма ж прудкокрилі голуби
Везуть любов, та й любий Купідон
Швидкі, як буйний вітер, має крила…
А сонце вже стоїть над головою!
З дев’ятої до півдня - три години.
Які ж вони і довгі, і нудні!..
А няні все нема… Якби ж то кров
Гарячу мала і кохала палко,
Вона б літала, наче м’яч: її
До нього кидали б мої слова,
Його ж слова - до мене.
Стара людина - ніби справжній мрець:
Бліда, тяжка й незрушна, як свинець.
О боже, йде!
Входять мамка і П’єтро.
О няню дорога!
Ну що, зустріла? Відішли слугу.
Мамка Чекай нас коло брами, П’єтро.
П’єтро виходить.
Джульєтта Ну, дорога моя… Сумна ти, боже!..
Хоч би й були твої звістки сумні,
Ти весело їх передай; коли ж
Ти з добрими прийшла сюди звістками,
То музики солодкої не псуй,
Не грай її мені з обличчям кислим.
Мамка Стомилась я… дай трохи відпочину…
Ох, кісточки болять! Ну й прогулялась!
Джульєтта Я віддала б тобі мої кістки,
Аби скоріш ти новину сказала.
Ну, говори ж! Ну, нянечко, кажи!
Мамка Ісусе! Що за поспіх? Постривай!
Чи ти не можеш трошки потерпіти?
Ти ж бачиш, що звести не можу дух…
Джульєтта Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,
Щоб повісти, що дух звести не можеш.
Адже слова оці багато довші,
Ніж звістка та, з якою зволікаєш.
То добра звістка чи лиха? Скажи!
Лише на це дай відповідь хутчій,-
Подробиць я терпляче почекаю.
Ну, заспокой мене! Лиха чи добра?
Мамка Ех, та й вибрала ж ти собі ні те ні се!.. Не
знаєш, як треба вибирати чоловіків. Ромео… Ото не бачили! Прав-
да, хоч з обличчя він і кращий за інших чоловіків, а проте ноги
такої, як у нього, ні в кого з чоловіків не знайдеш!.. А щодо руки, ходи і стану, то хоч про них багато й не скажеш, а проте вони
вищі за всякі порівняння. Не скажу, щоб він був цвіт чемності, але ручуся тобі, він лагідний, як ягнятко. Ну, йди ж своїм шля-
хом, дівчатко, та шануй бога! А що, в нас уже пообідали?
Джульєтта Ні, ні! Таж все це знала я й раніш…
А шлюб наш як? Що він сказав про нього?
Мамка Як голова болить! Ой голова!
Тріщить, неначе хоче розламатись,-
На двадцять розривається шматків.
А тут ще й спина… Ох, і бідна спина…
Красненько дякую, ти ж безсердечна,-
Мене загнала трохи не до смерті!
Джульєтта Пробач, однак я щиро вболіваю,