хлопцем за те, що той зав’язав нові черевики старою стьожкою?
І ти ще повчаєш мене не заходити в сварку?
Бенволіо Якби я так любив сваритись, як ти, то кожен
з радістю купив би право на мою спадщину, і чекати на неї дове-
лося б йому не більше ніж годину з чвертю. •
Меркуціо Як спадщину твою? Чи ти що тямиш?
Входять Тібальт та інші.
Бенволіо Клянуся моєю головою, сюди йдуть Капулетті.
Меркуціо Клянусь моєю п’ятою, мені це байдужісінько.
Тібальт Ідіть за мною! З ними хочу я
Поговорить! Добридень вам, синьйори!
Одному з вас сказать я маю слово.
Меркуціо Одному з нас - і тільки слово? Додайте до
цього слова ще що-небудь; наприклад, хай це буде слово й удар.
Тібальт Я готовий, синьйоре, якщо ви дасте мені до
цього привід.
Меркуціо А ви хіба не можете знайти привід самі без того,
щоб вам його дали?
Тібальт Меркуціо, ти співаєш в один голос із Ромео.
Меркуціо Співаю в один голос! Що таке? Чи не хочеш ти
часом зробити з нас менестрелів? А якщо ми й справді менестрелі, то стережися, бо ти нічого, крім дисонансів, від нас не почуєш!
Ось мій смичок. Ви в мене зараз затанцюєте,- він вас примусить!
Сто чортів! Співаю в один голос!
Бенволіо Ми тут говоримо на людній площі.
Знайдім затишніше для себе місце
Й образи розберім з холодним серцем
Чи розійдімося. Тут очі скрізь!
Меркуціо На те в людей і очі, щоб дивитись.
Мене ніхто не зрушить з місця, ні!
Тібальт Синьйоре, мир! Мені он той послужить.
Входить Ромео.
Меркуціо А що він, ваш слуга? І, може, носить
Ліврею вашу! От коли б на поле
Пішли ви й він за вами,- ну, тоді
Готовий буде він вам послужити.
Тібальт Ромео, я ненавиджу тебе,
Для тебе слова іншого й вітання
Не можу я знайти, окрім «невдйнк»)
Ромео Проте, Тібальте, в мене є причина
Любить тебе; вона тобі прощає
Образливі слова. Я не негідник.
Прощай! Як бачу, ти мене не знаєш.
Тібальт Хлопчисько! Не пробачити ніяк
Образ тяжких, що ти мені завдав!
Вернися ж і ставай мерщій до бою!
Ромео Ніколи я тебе не ображав
І більш тебе люблю, ніж ти гадаєш.
Але за віщо - зараз не скажу.
А через те, мій добрий Капулетті,
Чиє ім’я шаную так, як власне,
Не гарячкуй і з цього вдовольнись.
Меркуціо О ти, покоро, підла і ганебна!
Alia stoccata * змиє вмить її.
(Видобуває шпагу)
Тібальте! Щуролове! Гей, виходь!
Тібальт Чого тобі від мене треба?
Меркуціо Шановний котячий владарю, я хочу відібрати
лише одне життя з ваших дев’ятьох. А згодом, сподіваюся, ви до-
зволите мені витріпати з вас і решту вісім. Чи зволите витягти
вашу шпагу за вуха з піхов? Та швидше, а то моя раніше засвище
над вашими вухами.
Тібальт
(видобуваючи шпагу)
До ваших послуг!
Ромео Меркуціо, сховай рапіру в піхви!
Меркуціо Синьйоре, прошу! Де ваше passado?
(Б’ються)
Ромео Бенволіо, вперед! Виймай рапіру,
Ми виб’єм разом зброю в них із рук!
О, сором вам, синьйори! Схаменіться!
Тібальт! Меркуцьйо! Князь заборонив
На вулицях Верони колотнечу!
Тібальте, стій! Меркуціо мій добрий!
Тібальт і його спільники виходять.
Меркуціо Я ранений…
Чума на ваші два роди! Вмираю.
А він утік? І то живий-здоровий?
* Удар-укол (іт.).
Бенволіо Тебе поранено?
Меркуціо Дурниця! Лиш
Подряпинка, та досить і того.
Де паж мій? Хлопче, клич мерщій хірурга.
Паж виходить.
Ромео Кріпися, друже, рана неглибока.
Меркуціо Авжеж, вона не така глибока, як колодязь, і не
така широка, як церковна брама, проте й такої досить: вона зро-
бить своє діло. Приходь до мене взавтра, і ти побачиш, що я вже
буду спокійною людиною. Далебі, я надто переперчений для цього
світу… Чума на ваші, обидві родини! А, сто чортів! Щоб якийсь
пес, пацюк, миша, кицька вдряпнула людину на смерть! Хвалько,
негідник, що вчився битися за арифметичною книжкою! І якого
чорта встряли ви між нас? Він мене ранив з-під вашої руки.
Ромео Хотів я повернути все на добре.
Меркуціо В якийсь будинок відведи мене,
Бенволіо, бо я вже зомліваю…
Чума, чума на ваші дві родини!
Зробили з мене харч для робаків!
Загинув я!.. Чума на вас, чума!
Меркуціо й Бенволіо виходять.
Ромео Найближчий родич князя й друг мій щирий
Прийняв за мене тут смертельну рану,
Бо честь мою заплямував Тібальт!
Отой Тібальт, з яким тому годину
Породичався я! О найсолодша!..
Моя Джульєтто, це краса твоя
Мене таким розніженим зробила,-
У честі сталь в душі розгартувала.
Входить Бенволіо.