людям:
Коли пекельні в грудях муки
І мрії чарівної жаль,
То музики лиш срібні звуки…
Чого «срібні звуки»? Чого «музики срібні звуки»? Що скажете ви
на це, Сімоне Смичок?
1-й музикант Чому, синьйоре? А тому, мабуть, що срібло при-
ємно дзвенить.
П’єтро Непогано! Ну, а ви що скажете, Гуго Гудок?
2-й музикант Я скажу: тому «срібні звуки», що музиканти
грають за срібло.
П’єтро Теж непогано! А що скажете ви, Джемсе Гор-
лань?
3-й музикант Далебі, не знаю що й сказати.
П’єтро О, прошу ласкаво пробачити мені! Адже ви тіль-
ки співаєте. Ну, то я відповім за вас. «Музики срібні звуки» тому, що таким музикантам, як ви, рідко платять за музику золотом:
То музики лиш срібні звуки
Полегшують мою печаль!
(Виходить)
1-й музикант Ото в’їдливий бестія, як чума!
2-й музикант А ну його! Плюнь на нього, Джеку! Зайдімо по-
чекаємо, доки повернуться з похорону, і зостанемось пообідати.
Виходять.
ДІЯ П’ЯТА
СЦЕНА І
Мантуя. Вулиця.
Входить Р о м є о.
Ромео Як можна вірити облесним снам,
То сни мої мені віщують радість:
У грудях, ніби цар на троні - серце.
І дух якийсь на крилах ясних дум
Весь день мене підносить легко вгору.
Приснилася мені моя дружина;
Немов умер я, і вона прийшла…
О, дивний сон, в якому мертвий мислить!
Мене поцілувавши палко в губи,
Мені вдихнула враз нове життя,
І я ожив, і був я імператор -
Яке ж солодке й справді ти, кохання,
Якщо лиш тінь твоя - велике щастя!
Входить Балтазар.
Звістки з Верони! Що там, Балтазаре,
Листи привіз ти від ченця святого?
Моя дружина й батько мій здорові?
Ну, як Джульєтта? Вдруге я питаю.
Як добре їй, лихого буть не може.
Балтазар О, добре їй - лихого буть не може,
Джульєтти плоть - в гробниці Капулетті,
Душа між ангелів уже витає.
Я бачив сам, як в склеп її несли,
І поскакав, щоб сповістити вас.
Простіть мені за звістку нещасливу,
Я виконав, синьйоре, ваш наказ.
Ромео То он як!.. Зорі, кидаю вам виклик!..
Ти знаєш, де живу я. Принеси
Мерщій мені паперу та чорнила
І коней роздобудь: вночі я їду.
Балтазар Благаю вас, синьйоре, заспокойтесь!
У вас палають очі, й ви бліді,-
Віщує це нещастя…
Ромео О, мовчи!
Це так тобі здалось. Облиш мене,
Зроби все так, як я тобі сказав.
То від ченця листів мені немає?
Балтазар Немає, мій синьйоре.
Ромво Все одно.
Іди мерщій! Найми скоріше коней.
Я зараз теж прийду. Не забарюсь.
Балтазар виходить.
З тобою ляжу нині я вночі,
Моя Джульєтто! Засіб лиш знайти…
Яке ж ти винахідливе, нещастя,-
Порадником стає в одчаї зло!
Аптекаря згадав я. Тут живе він
Десь поблизу. Його недавно бачив;
Обірваний, з нахмуреним чолом,
Він трави лікарські все розбирав.
Такий худий, такий голодний!.. Мабуть,
Жорстокі злидні бідного зсушили.
В його халупі висить черепаха,
І алігатор напханий, і шкури
Потворних риб. А на полицях в ряд
Порожніх скриньок в нього склад нужденний,
Горшки зелені з глини й пляшечки,
Насіння плісняве, мотузок рештки,
Сухі троянди - весь убогий скарб,
Весь жалюгідний мотлох напоказ.
Помітивши ті злидні, я подумав:
Коли б отрути хто здобуть хотів,
Хоч в Мантуї за це й карають смертю,
То тут живе такий шахрай злиденний,
Що не злякається її продати.
Ця думка попередила біду!
Так, цей злидар продасть мені отруту…
Пригадую, його халупа тут.
Таж нині свято,- замкнено крамницю.
Агей, аптекарю!
Входить аптекар.
Аптекар Чого вам треба?
Ромео А йди сюди. Ти бідний, бачу я.
Бери! Ось маєш, сорок тут дукатів.
За них отрути дай мені такої,
Щоб враз вона по жилах потекла!
І той, хто жить стомився, мертвий впав,
І дух його вмить вирвався з грудей
Так люто і так швидко, наче порох,
Що рветься з жерла грізної гармати.
Аптекар Я маю зілля згубного чимало,
Та Мантуї закон кара на смерть
Усякого, хто продає трутизну.
Ромео Таж змучений ти злиднями украй,
Однак боїшся вмерти? Бачу я,
Що з голоду запали в тебе щоки,
Нудьга й скорбота дивляться з очей,
Тобі зневага й злидні горблять спину.
Цей світ - не друг тобі, не друг - закон.
Цей світ такого не створив закону,
Щоб допоміг тобі розбагатіти;
Тож злидні кинь, поруш закон, бери!
Аптекар Погоджуються злидні, а не я.
Ромео І не тобі плачу я, але злидням.
Аптекар Цей порошок змішайте з рідиною
І випийте; хай буде сил у вас .
На двадцятьох,- сконаєте за мить.
Ромео Ось золото твоє. Страшна отрута